Комондор

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Південноруський вівчар.
Комондор
Походження Половецьке поле (Південна Україна)
Характеристики
Зріст самці: мін. 70 сантиметрів, самки: мін. 65 см
Вага самці 50-60 кілограмів, самки: 40-50 кг
Класифікація МКФ:
№ FCI 53
Стандарти породи
FCI [1 стандарт]
Пес свійський (Canis lupus familiaris)

Комондор («куманський (половецький) собака») — порода вівчарок. Її розміри, які візуально збільшуються завдяки шерсті, вражають. Однак це досить розумна і врівноважена тварина. Також — половецька вівчарка, українська вівчарка, угорська вівчарка.

Походження породи

Собаки породи комондор були завезені в Європу половцями (куманами[1]). Його розповсюдження по всьому світу почалося в 1920 році, коли собак цієї породи почали показувати на виставках. Їх використовували для охорони стад овець від вовків. Угорська вівчарка — дуже смілива тварина, яку досить легко навчати й дресувати.

Зовнішність

Цей «король угорських вівчарок» є одним з найбільших собак у світі, зріст у чубку в самців становить понад 80 см, а довга біла шерсть, згорнута в оригінальні шнурки, робить собаку ще більш масивною і значною[прояснити: ком.].

Характер

Пес слухняний і поважає свого власника, бездоганний охоронець довіреного йому гурту тварин від вовків і ведмедів. За декілька хвилин комондор може здобути перемогу навіть над супротивником, що переважає силою. За спостереженнями Л. Смичиньського (1970), комондор атакує з люттю, яку сторонній може пом'якшити лише відсутністю всякого опору.

Використання

Комондор має природний інстинкт охоронця домашньої худоби[2]. Атлетичний, швидкий і сильний, він здатен стрибає на хижаків, щоб збити з ніг або відігнати його. Може бути використаний для охорони отари овець від вовків або ведмедів. Густа шерсть, забезпечує захист від диких тварин, несприятливої погоди та рослинності, а її схожість з овечою надає собаці перевагу у маскуванні, дозволяючи легко змішуватися з отарою.

Догляд за комондорами

При утриманні комондора необхідний спеціальний догляд за його шерстю, довжина якої може досягати майже метра. Вона не підлягає розчісуванню, але, у міру зростання пасма, що сформувалися, необхідно розділяти, щоб шерсть не звалювалася. У весняний та осінній періоди собака линяє, але шерсть випадає в невеликій кількості та практично не дає запаху, навіть після потрапляння собаки під дощ.

Годувати цього собаку нескладно. Вони досить невибагливі і їдять зовсім небагато, трохи більше ніж 1 кг корму в день[джерело?].

Примітки

  1. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 8 листопада 2011. Процитовано 13 вересня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. ↑ The dog selector, David Alderton, page 1562011, ISBN 978-91-7401-2460

Посилання