|
Козацька віха (Ялта)  Козацька віха — імовірний історичний пам'ятник XVII століття в Криму (Ялта), пов'язаний з українським козацтвом.
Історія знахідки«Козацька віха» знайдена навесні 1972 р. доктором наук, кримським краєзнавцем В. В. Навроцьким на горі Ай-Нікола, що в околицях Ореанди (Ялтинська міськрада), у східному куті верхньої тераси. «Козацька віха» являє собою кований залізний хрест із вмурованою в його основу свинцевою плиткою (пробитою в кількох місцях кулями), на якій зберігся напис: «Козацька віха, історичний пам'ятник XVII століття…». Свинцева табличка розміром 44 х 28 см, Вагою в 1 кг. 600 г була вмурована в цементну основу. Коли і ким була поставлена «Козацька віха» залишається невідомим. 16 березня 2002 року віха була відновлена зусиллями ялтинського козацтва і освячена. У цей день козаки Південнобережжя встановили на обриві гори Ай-Нікола козацький хрест з емблемою Війська Запорозького.[1]. Громадськість Ялти визнала цю подію знаковою для історії краю, зокрема, місцеві козаки відзначали роковини відновлення Козацької віхи. Так 15 березня 2009 р. на горі Ай-Нікола вище нп. Ореанда козаки Ялтинського куреня провели молебень біля «Козацької Віхи».[2] Походження пам'яткиПоходження віхи викликало дискусії в місцевих краєзнавців. Одна з версій, яку відстоює доктор наук Навроцький В. В., базується на свідченнях польського лікаря та етнографа Карла Качковського, який подорожував до Криму в 1825 році і описав свою подорож у книзі, де зазначив, що господарем розташованої під горою Ай-Нікола «Ореанди» був рід знаменитого Олександра Безбородька, яскравого представника української козацької еліти (сина Безбородькf Андрія Яковича — українського козацького Генерального писаря), учасника війни з Туреччиною, канцлера уряду Катерини II.[3] Його спадкоємці, теж козацького роду, продали «Ореанду» в 1825 році Олександру I. (Олександр I після відвідування Південного берега Криму в супроводі М. С. Воронцова купляє Ореанду у графа Олександра Кушелева-Безбородько за 50000 рублів).[4] Гіпотеза В. В. Навроцького полягає в тому, що саме рід Безбородько на горі поблизу Ореанди міг встановити хрест на честь козацтва XVII століття, ознаменованого визвольною війною під керівництвом Б. Хмельницького, звитяжними походами козаків по Чорному морю до Криму. ДискусіяЗнахідка «Козацька віха» викликала жваву дискусію в кримських краєзнавчих колах. Результати цієї дискусії узагальнені в матеріалі В. Н. Гурковича.[5] За цими матеріалами ряд експертиз — фотографій «Козацької віхи» і власне самого хреста-віхи, свинцевої таблички, а також їх описів і експертних оцінок документів та публікацій свідчать, що наявна на сьогодні «Козацька віха», яка знайдена В. В. Навроцьким могла бути виготовлена у ХХ ст. Разом з тим, В. Н. Гуркович і його однодумці виходять із гіпотези «одного пам'ятника» — тобто такого, який мав бути побудований у XVII ст. і стояти на горі Ай-Нікола без ремонтів, замін тощо до сьогодні, що неправдоподібно. Випадок «естафети пам'ятників» — його заміни, відновлення при корозійному зношуванні тощо, втраті в умовах постійних війн, природних катаклізмів і наступному виготовленні нового пам'ятника (замінах старого) не розглядається. Опоненти на основі своїх аргументів і ряду помилок (нестиковок) в газетах та журналах приходять до висновку, що «Козацька віха» В. В. Навроцького — український національний міф.[6] У версії «міфу» — його матеріальна (технологічна) реалізація датується опонентами В. В. Навроцького та його однодумців не раніше ХІХ-ХХ ст.[5][6] Автори такого гіпотетичного «міфу» не розглядаються. Галерея
«Козацька віха» у літературіПоетеса зі Львова Євгенія Лещук в 1996 році у своїй збірці поезій «Прибій» опублікувала вірш «Козацька вежа Криму».[7][8] «Козацька віха» у туризмі та громадському життіВ. В. Навроцький розробив на гору Ай-Нікола новий маршрут — «Козацька стежка». Запропоновано саме тут — біля «Козацької віхи» посвячувати юнаків у козаки. Примітки
Джерела
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
