Кобаясі Рьою

Кобаясі Рьою
яп. 小林 陵侑 Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Загальна інформація
Громадянство Японія Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження8 листопада 1996(1996-11-08)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих (28 років)
Matsuod, Повіт Івате, Префектура Івате, Японія
Спорт
Вид спортустрибки з трампліна[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
медаль Пошани з пурпуровою стрічкою
Олімпійські ігри
Золото Пекін 2022 особисті, НТ
Срібло Пекін 2022 особисті, ВТ
Чемпіонати світу
Срібло Планиця 2023 командні, ВТ
Бронза Зеефельд 2019 командні, ВТ
CMNS: Кобаясі Рьою у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Рьою Кобаясі (8 листопада 1996(1996-11-08) Редагувати інформацію у Вікіданих, Matsuod, Префектура Івате) — японський стрибун з трампліна, олімпійський чемпіон 2022 року, перший в історії Японії володар Кубка світу (сезон 2018—2019), бронзовий призер чемпіонату світу серед юніорів 2016 в особистій та командній першостях[3]. Третій стрибун в історії стрибків з трампліна після Свена Ганнавальда та Каміля Стоха, що виборов Великий слем, вигравши 2019 року всі етапи Турне чотирьох трамплінів[4].

Спортивна кар'єра

У кубку світу дебютував 23 січня 2016 року в Закопане (Польща) в командних змаганнях, де збірна Японії посіла 8-ме місце. Перші залікові бали набрав там само 24 січня 2016 року, ставши 7-им[3].

18 листопада 2018 року Рьою вперше потрапив до трійки призерів на етапі Кубка світу у Віслі. Дебютну перемогу він здобув на наступному етапі у фінському місті Рука, де виграв двічі[3].

Взяв участь у зимових Олімпійських іграх 2018 року в Пхьончхан, де посів 7-ме місце в особистих змаганнях на нормальному трампліні та 10-те місце на великому трампліні, а в командному турнірі посів 6-те місце. Того ж року перед Олімпіадою взяв участь у чемпіонаті світу з польотів, на якому став 16-им в особистій першості[3].

Рідний брат — стрибун з трампліна Дзюнсіро Кобаясі[5].

На Турне чотирьох трамплінів у сезоні 2018–2019 японський спортсмен став третім стрибуном за всю історію змагань, якому вдалося перемогти на всіх чотирьох етапах і здобути головний трофей.

Він першим із неєвропейських спортсменів здобув Кубок світу (в сезоні 2018–2019)[3].

Результати на основних змаганнях

Усі результати наведено за даними Міжнародної федерації лижного спорту[3].

Олімпійські ігри

Рік Місце НТ ВТ Командні
змагання ВТ 		Змішана
команда
2018 Південна Корея Пхьончхан, Південна Корея 7 10 6 Н/Д
2022 КНР Пекін, Китай 1 2 4

Чемпіонати світу

Рік Місце НТ ВТ Командні
змагання ВТ 		Змішані НТ
2017 Фінляндія Лахті — — 7 —
2019 Австрія Зеефельд 14 4 3 5
2021 Німеччина Оберстдорф 12 34 4 5

Чемпіонати світу з польотів на лижах

Рік Місце Індивідуальні Командні
змагання
2018 Німеччина Оберстдорф 16 —
2020 Словенія Планиця 19 5

Результати в Кубку світу

Усі результати наведено за даними Міжнародної федерації лижного спорту[3].

Підсумкові місця в Кубку світу за роками

Сезон Загалом 4Т ПЛ RA В6 Т5 П7
2015–2016 42 — 38 N/A N/A N/A N/A
2016–2017 — 43 — 39 N/A N/A N/A
2017–2018 24 22 17 11 — N/A 9
2018–2019 1 1 1 1 1 N/A 1
2019–2020 3 4 4 2 6 1 N/A
2020–2021 4 6 2 Скас. 7 N/A 2
2021–2022 1 1 N/A N/A

Особисті перемоги

№ Сезон Дата Місце пров. Трамплін Розмір
1 2018–2019 24 листопада 2018   Фінляндія Рука Рукатунтурі[en] HS142 (вечір) ВТ
2 25 листопада 2018   Фінляндія Рука Рукатунтурі[en] HS142 (вечір) ВТ
3 2 грудня 2018   Росія Нижній Тагіл Лелека[en] HS134 (вечір) ВТ
4 16 грудня 2018   Швейцарія Енгельберг Великий трамплін Тітліса[en] HS140 ВТ
5 30 грудня 2018   Німеччина Оберстдорф Шаттенберґ HS137 (вечір) ВТ
6 1 січня 2019   Німеччина Гарміш-Партенкірхен Великий Олімпійський трамплін[en] HS142 ВТ
7 4 січня 2019   Австрія Інсбрук Бергізель HS130 ВТ
8 6 січня 2019   Австрія Бішофсгофен Трамплін Пауля Ауссерляйтнера[en] HS142 (вечір) ВТ
9 12 січня 2019   Італія Валь-ді-Ф'ємме Трамплін Даль Бен[en] HS135 (вечір) ВТ
10 2 лютого 2019   Німеччина Оберстдорф Трамплін Гайні Клопфера[en] HS235 (вечір) ТП
11 17 лютого 2019   Німеччина Віллінген Мюленкопф[en] HS145 ВТ
12 14 березня 2019   Норвегія Тронгейм Ґраносен[en] HS138 (вечір) ВТ
13 24 березня 2019   Словенія Планиця Трамплін братів Горишек HS240 ТП
14 2019–2020 15 грудня 2019   Німеччина Клінгенталь Фоґтланд-Арена[en] HS140 (вечір) ВТ
15 22 грудня 2019   Швейцарія Енгельберг Великий трамплін Тітліса[en] HS140 ВТ
16 29 грудня 2019   Німеччина Оберстдорф Шаттенберґ HS137 (вечір) ВТ
17 2020–2021 13 лютого 2021   Польща Закопане Велика Кроква HS140 ВТ
18 19 лютого 2021   Румунія Ришнов Трамплін долини Кербунарі[en] HS97 НТ
19 25 березня 2021   Словенія Планиця Трамплін братів Горишек HS240 ТП
20 2021–2022 27 листопада 2021   Фінляндія Рука Рукатунтурі[en] HS142 (вечір) ВТ
21 12 грудня 2021   Німеччина Клінгенталь Фоґтланд-Арена[en] HS140 (вечір) ВТ
22 19 грудня 2021   Швейцарія Енгельберг Великий трамплін Тітліса[en] HS140 ВТ
23 29 грудня 2021   Німеччина Оберстдорф Шаттенберґ HS137 (вечір) ВТ
24 1 січня 2022   Німеччина Гарміш-Партенкірхен Великий Олімпійський трамплін[en] HS142 ВТ
25 5 січня 2022   Австрія Бішофсгофен Трамплін Пауля Ауссерляйтнера[en] HS142 (вечір) ВТ

Окремі змагання (127)

переможець (1); 2-ге місце (2); 3-тє місце (3); не змагався (–); не кваліфікувався (q); дискваліфікований (ДК)
Сезон 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 Бали
2015–2016 Клінгенталь Ліллегаммер Ліллегаммер Нижній Тагіл Нижній Тагіл Енгельберг Енгельберг Оберстдорф Гарміш-Партеркірхен Інсбрук Бішофсгофен Віллінген Закопане Саппоро Саппоро Тронгейм Вікерсунд Вікерсунд Вікерсунд Лахті Лахті Куопіо Алмати Алмати Вісла Тітізе-Нойштадт Планиця Планиця Планиця 55
– – – – – – – – – – – – 7 20 36 – – – – – – – – – – 44 – 23 –
2016–2017 Куусамо Куусамо Клінгенталь Ліллегаммер Ліллегаммер Енгельберг Енгельберг Оберстдорф Гарміш-Партеркірхен Інсбрук Бішофсгофен Вісла Вісла Закопане Віллінген Оберстдорф Оберстдорф Саппоро Саппоро Пхьончхан Пхьончхан Осло Тронгейм Вікерсунд Планиця Планиця 0
33 36 q q 41 q q 46 45 q 42 34 q 34 44 37 38 46 q 48 43 39 44 q 34 –
2017–2018 Вісла Куусамо Нижній Тагіл Нижній Тагіл Тітізе-Нойштадт Енгельберг Енгельберг Оберстдорф Гарміш-Партеркірхен Інсбрук Бішофсгофен Таупліц Закопане Віллінген Віллінген Лахті Осло Ліллегаммер Тронгейм Вікерсунд Планиця Планиця 187
26 q – – 49 q DQ 12 29 31 20 28 16 – – 6 19 19 13 22 13 15
2018–2019 Вісла Куусамо Куусамо Нижній Тагіл Нижній Тагіл Енгельберг Енгельберг Оберстдорф Гарміш-Партеркірхен Інсбрук Бішофсгофен Валь-ді-Ф'ємме Валь-ді-Ф'ємме Закопане Саппоро Саппоро Оберстдорф Оберстдорф Оберстдорф Лахті Віллінген Віллінген Осло Ліллегаммер Тронгейм Вікерсунд Планиця Планиця 2085
3 1 1 3 1 7 1 1 1 1 1 1 7 7 5 3 14 1 9 2 3 1 5 3 1 2 2 1
2019–2020 Вісла Куусамо Нижній Тагіл Нижній Тагіл Клінгенталь Енгельберг Енгельберг Оберстдорф Гарміш-Партеркірхен Інсбрук Бішофсгофен Валь-ді-Ф'ємме Валь-ді-Ф'ємме Тітізе-Нойштадт Тітізе-Нойштадт Закопане Саппоро Саппоро Віллінген Таупліц Таупліц Ришнов Ришнов Лахті Лахті Ліллегаммер Ліллегаммер 1178
4 6 6 3 1 4 1 1 4 14 7 26 25 3 2 7 15 3 9 9 2 – – 14 7 9 4
2020–2021 Вісла Рука Рука Нижній Тагіл Нижній Тагіл Енгельберг Енгельберг Оберстдорф Гарміш-Партеркірхен Інсбрук Бішофсгофен Тітізе-Нойштадт Тітізе-Нойштадт Закопане Лахті Віллінген Віллінген Клінгенталь Клінгенталь Щирк Щирк Ришнов Планиця Планиця Планиця 919
27 38 15 12 15 13 16 14 7 7 14 10 7 6 9 7 14 11 13 1 9 1 1 2 2
2021–2022 Нижній Тагіл Нижній Тагіл Рука Рука Вісла Клінгенталь Клінгенталь Енгельберг Енгельберг Оберстдорф Гарміш-Партеркірхен Бішофсгофен Бішофсгофен Бішофсгофен Закопане Саппоро Саппоро Саппоро Віллінген Віллінген Лахті Ліллегаммер Осло Осло Оберстдорф Оберстдорф Планиця Планиця 891
2 q 1 q – 7 1 2 1 1 1 1 5 4

Примітки

  1. ↑ https://pantheon.world/profile/person/Ryoyu_Kobayashi
  2. ↑ FIS database
  3. ↑ а б в г д е ж Особова сторінка Рьою Кобаясі на сайті FIS (англ.). Архів оригіналу за 11 Січня 2022. Процитовано 11 Січня 2022.
  4. ↑ Ski Jumping news - Ryoyu Kobayashi creates history with Four Hills grand slam. 6 січня 2019. Архів оригіналу за 13 Квітня 2019. Процитовано 11 Січня 2022.
  5. ↑ 小林 陵侑 | チーム土屋について 【TEAM TSUCHIYA】. www.tsuchiya.co.jp (яп.). Архів оригіналу за 28 лютого 2018. Процитовано 20 лютого 2018.