Кладка (переправа)Кладка, діал. глиця, помостина, лава — дошка або колода, стовбур дерева, покладені через річку, струмок, болото для переходу[1][2][3][4]. ТопоніміяТопонімія — це наука про топоніми. Олена Смаль, розглядаючи топонім броду Берви,[5] говорить про апелятивну[6] лексику з основою «берв» у східнослов’янських мовах. Лілія Кутна в магістерській роботі 2021 року,[7] говорить про «апелятива кладку», що означає «дошка або колода, покладена через річку, струмок, болото для переходу».
У культуріВ українських народних віруваннях кладка (і міст взагалі) символізує перехід у світ мертвих: вважалося, що між небом і землею лежить глибока прірва, через яку перекинута вузька, як нитка, кладка. На ніч клали в піч поліно, грудку солі та ставили горщик з водою, що мало символізувати перехід душі на небо (на випадок наглої смерті). На Коростенщині казали: «Поліно в піч покласти треба, бо на тім світі буде через пекло кладочка»[8]. У художній літературіОй, у полю річка, Через річку кладка (Степан Руданський, Тв., 1956, 90); Ріка шуміла під кладкою, мов скажена (Іван Франко, II, 1950, 34); Прозорий струмок перетинав стежку, і через нього було перекинуто кладку з сухої деревини (Олесь Донченко, IV, 1957, 39); Див. такожПримітки
Джерела
Посилання
|