Кижеватов Андрій Митрофанович

Кижеватов Андрій Митрофанович
Народження18 (31) серпня 1907
Кижеватово, Пензенська губернія, Російська імперія
Смерть29 червня 1941(1941-06-29)[1] (33 роки)
Берестя, СРСР
ПохованняБерестейська фортеця[2]
Країна СРСР
ПриналежністьСРСР СРСР
Рід військприкордонні війська НКВС СРСР
Роки служби1929—1941
ПартіяВКП(б)
Звання Лейтенант
Командування9-а прикордонна застава
17-й Берестейський прикордонний загін
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна
CMNS: Кижеватов Андрій Митрофанович у Вікісховищі

Андрій Митрофанович Кижеватов (18 [31] серпня 1907, с. Селікса, Городищенський повіт, Пензенська губернія, Російська імперія — 29 червня 1941, Берестя, Білоруська РСР, СРСР) — радянський командир-прикордонник, один із керівників оборони Берестейської фортеці в роки Німецько-радянської війни, начальник 9-о прикордонного загону військ Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР, Герой Радянського Союзу (1965), лейтенант.

Біографія

Табличка з ім'ям Кижеватова на похованнях учасників оборони Берестейської фортеці на Площі церемоніалів.

Андрій Кижеватов народився 18 (31) серпня 1907 року в селі Селікса (нині село Кижеватово в Безсонівському районі, Пензенська область)[3] . Син селянина–мокшанина.[4]

Служив у Червоній Армії з 15 листопада 1929 року. Закінчивши школу молодшого начскладу 7-го окремого артилерійського дивізіону, у 1930 став командиром гармати в окремому кінному дивізіоні Білоруського прикордонного округу. З листопада 1932 року перебував на надстроковій службі, проходив службу на Куковицькій заставі Тимковицького прикордонного загону, дослужившись до травня 1938 року до посади помічника начальника прикордонної застави.

У 1939 році йому було присвоєно звання «молодший лейтенант», а у вересні того ж року його було призначено виконувачем обов'язків начальника прикордонної застави в Бересті. 17 липня 1940 року був призначений начальником 9-ї прикордонної застави 17-го Берестейського прикордонного загону, що була в Берестейській фортеці. 25 лютого 1941 року йому надано звання лейтенант. Член ВКП(б) із 1939 року.

22 червня 1941 року лейтенант А. М. Кижеватов очолив оборону застави і був уперше поранений. 23 червня, коли від будівлі застави залишилися одні руїни, зі своїми бійцями перейшов у підвали казарми 333-го стрілецького полку, де боролася група бійців під командуванням старшого лейтенанта А. Є. Потапова. У наступні дні продовжував разом із Потаповим керувати обороною казарм 333 полку і Тереспольської брами. 29 червня, коли боєприпаси були майже витрачені, було ухвалено рішення зробити останню відчайдушну спробу прориву. Потапов очолив групу прориву, а 17 поранених бійців на чолі з уже пораненим лейтенантом Кижеватовим залишилися для прикриття у фортеці. Лейтенант Кижеватов загинув у цьому бою. Прорив також закінчився невдачею — більшість його учасників загинули або були захоплені в полон.

Існує й інша версія останнього бою А. М. Кижеватова. У книзі С.З. Смирнова «Берестейська фортеця» є такі рядки:

«… На початку липня старший лейтенант Потапов доручив Кижеватову з групою прикордонників небезпечне і відповідальне завдання — підірвати понтонний міст через Буг, наведений противником біля фортеці. Вони пішли, і досі залишається невідомим, чи вдалася їм ця смілива диверсія. Залишаються поки що невідомими і подробиці загибелі героя-прикордонника».

Восени 1942 року в селі Великорита Малоритського району вся родина Кижеватова була розстріляна: його мати, дружина, і діти — 15-річна Аня (Нюра), 11-річний Ваня та дворічна Галя[5].

Андрію Митрофановичу Кижеватову в 1965 посмертно було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Нагороди та звання

Пам'ять

Поштова марка Білорусі, присвячена А. Кижеватову. 2016 р.
  • Іменем Кижеватова названі такі об'єкти:
    • одна із застав Червонопрапорного прикордонного загону імені Ф. Е. Дзержинського (1958);
    • село Селікса, у якому народився Герой, перейменовано на село Кижеватово (1963) (розташовується в Безсонівському районі Пензенської області);
    • середня школа у селі Кижеватово також названа ім'ям земляка-героя (1963);
    • вулиці в Мінську, Бересті та Пензі;
    • ім'я Кижеватова та його дочки Нюри було присвоєно двом суднам Чорноморського та Дунайського пароплавства («Андрій Кижеватов», «Нюра Кижеватова»).
  • Ім'я Кижеватова викарбовано на гранітній плиті меморіального комплексу «Берестейська фортеця-герой» (1967).
  • У рідному селі (перед будівлею школи) встановлено пам'ятник герою — бронзове погруддя на мармуровому постаменті. Пам'ятник О. М. Кижеватову є об'єктом культурної спадщини регіонального значення (Пензенська область).
  • Погруддя А. М. Кижеватова також установлено на алеї Героїв у селі Безсонівка Безсонівського району Пензенської області.
  • У середній школі ім. А. М. Кижеватова в його рідному селі Пензенської області діє меморіальний музей, присвячений герою.
  • Тюмень. Клуб дитячої творчості ім. Кижеватова «Кижеватівець».
  • У Бересті, у сквері захисників кордону, установлено пам'ятник.
  • На алеї «Їх іменами названо вулиці в Бересті» встановлено його барельєф.

У кінематографі

Див. також

Примітки

  1. ↑ TracesOfWar
  2. ↑ Информация из списков захоронения
  3. ↑ Запись в метрической книге церкви села Селикса (Госархив Пензенской области, фонд 182, опись 1б, д.254, лист 469 об).
  4. ↑ Алемайкина В. Д. Материалы по языку и фольклору села Кижеватово (Селиксы) Пензенской области / Пензенский гос. педагогич. ун-т им. В. Г. Белинского. — Пенза, 2002.
  5. ↑ Во имя Родины. Лейтенант Кижеватов Андрей Митрофанович. // Военно-исторический журнал. — 1966. — № 6. — С.51.

Література

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
  • Пограничная служба России: Биографии: Энциклопедия. — М., 2008.
  • Смирнов С. С. Брестская крепость. — М. : Раритет, 2000.

Посилання

  • Кижеватов Андрій Митрофанович. // Сайт «Герои страны» (рос.)..
  • Андрій Митрофанович Кижеватов на сайті про російсько-білоруський фільм «Брестська фортеця» [Архівовано 11 Травня 2021 у Wayback Machine.].(Перевірено 4 липня 2010).
  • «Іх іменами названо застави» — стаття в газеті «Радянська Білорусь» від 28.05.2008[недоступне посилання] .(Перевірено 4 липня 2010).
  • Кижеватов Андрій Митрофанович [Архівовано 13 Вересня 2019 у Wayback Machine.] Архивная копия на сайті Живі, поки про них пам'ятають… [Архівовано 16 Липня 2020 у Wayback Machine.] Архивная копия
  • Пам'ятник сім'ї Кижеватових у Малоритському районі Брестської області [Архівовано 7 Грудня 2021 у Wayback Machine.].