Квінт Лутацій Катул Капітолін

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Квінт Лутацій Катул.
Квінт Лутацій Катул Капітолін
лат. Quintus Lutatius Catulus Capitolinus
Народився119 до н. е. або не пізніше 119 до н. е.
Стародавній Рим
Помер60 до н. е. або не пізніше 59 до н. е.
Рим
КраїнаСтародавній Рим
Діяльністьдавньоримський політик, давньоримський військовий
Знання мовлатина
Суспільний станшляхтич[d][1]
Посададавньоримський сенатор[d][2] і консул[2]
РідLutatii Catulid
БатькоКвінт Лутацій Катул[3][1][1]
МатиDomitiad
Брати, сестриLutatiad[1][1]
ДітиLutatiad

Квінт Лутацій Катул Капітолін (124—60 роки до н. е.) — політичний, державний та військовий діяч Римської республіки, консул 78 року до н. е., цензор 65 року до н. е., прихильник оптиматів.

Життєпис

Походив з роду нобілів Лутаціїв. Син Квінта Лутація Катула, консула 102 року до н. е., та Доміції.

У 102—101 роках до н. е. почав службу у війні із племенем кімврів під орудою батька. У 100 році до н. е. брав участь у придушенні руху Луція Аппулея Сатурніна. Після цього брав участь у Союзницькій війні, зокрема у 89 році до н. е. воював проти італіків знову під командуванням батька.

У 87 році до н. е. сенат як легата спрямував Катула до Квінта Цецилія Метелла Пія, щоб останній прийшов на допомогу Риму. У 86 році до н. е. став еділом, того ж року, після того як батька Катула Гай Марій присудив до страти, Квінт Лутацій втік до Луція Корнелія Сулли, який на той час був у Греції.

У 81 році до н. е. Катула обрано претором, а у 78 році до н. е. — консулом разом з Марком Емілієм Лепідом. Під час своєї каденції Катул вступив у конфлікт, завадив Лепіду провести закони про хлібні роздачі, відновлення прав народних трибунів та повернення конфіскованих земель їхнім власникам. Після цього Лепід підняв повстання. У 77 році до н. е. Квінт Катул завдав йому поразки біля Риму й змусив тікати того з Італії. Після цього значно збільшив свій вплив у сенаті, проводячи політику збереження влади оптиматів. Також під час свого консульства Катул відновив храм Юпітера Капітолійського, за що й отримав агномен «Капітолін».

У 76 році до н. е. став членом колегії понтифіків. У 70 році до н. е. підтримав законопроєкт стосовно реформування складу постійних судових комісій. У 67 та 66 роках до н. е. виступав проти законопроєктів Авла Габінія та Манілія, якими надавався імперій Гнею Помпею Великому для війни спочатку з піратами, а потім з Мітрідатом VI, царем Понту.

У 65 році до н. е. його обрано цензором разом з Марком Ліцинієм Крассом. На цій посаді заблокував спробу свого колеги надати римське громадянство транспаданським галлам, а також обкласти Єгипет даниною. Внаслідок конфлікту обидва цензори склали свої повноваження.

У 63 році до н. е. Катул намагався здобути посаду великого понтифіка, навіть пропонував хабара Цезарю за відмову балотуватися, але марно. Зрештою Лутацій програв вибори саме Цезарю. У цей же час Катул активно допомагав Цицерону боротися із змовою Луція Сергія Катіліни, незважаючи на гарні стосунки з останнім. Після придушення змови Катул виступив за страту Катиліни та його спільників. Також Лутацій Катул пропонував долучити Цезаря до переліку змовників, але цю пропозицію не було підтримано.

Родина

Дружина — Муммія Ахаїка

Діти:

  • Лутація.

Примітки

  1. ↑ а б в г д Digital Prosopography of the Roman Republic
  2. ↑ а б Thomas Robert Shannon Broughton The Magistrates of the Roman Republic — Society for Classical Studies, 1951. — ISBN 0-89130-812-1, 0-89130-811-3
  3. ↑ Любкер Ф. Lutatii // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 793–794.

Джерела

  • Dio XXXVI 30—36; XXXVII 9, 3; 37, 2; 44, 1; 46, 3—4; XLIV 48, 2; 47, 4. (лат.)
  • Ammian. XIV, 6, 25 (лат.)