В обчислювальній математиці, квадратурні формули використовують для апроксимації визначеного інтеграла заданої функції. Зазвичай являють собою скінченну суму зважених значень функції в певних точках (вузлах) з області інтегрування. (більше про квадратурні формули див. чисельне інтегрування) n-точковою квадратурою Гаусса, або квадратурною формулою Гаусса (на честь Карла Гаусса), називається формула
що обчислює точне значення інтегралів для поліномів порядку не вище 2n − 1 з відповідним вибором вузлів xi і ваг wi при i = 1, …, n.
Для знаходження вузлів і ваг квадратури використовують ортогональні поліноми на інтервалі інтегрування. Вибираючи різні поліноми для різних ваг отримують різні набори вузлів і вагових коефіцієнтів. Для найпоширеніших систем зазвичай виведені аналітичні формули, тому, щоб обчислити інтеграл на довільному проміжку, можна зробити заміну змінних, і використовувати стандартні квадратури. (див. Заміна змінних)
Формули основних квадратур
В наступній таблиці наведено найпоширеніші варіанти ваг і відповідних поліномів та інтервалів інтегрування
Інтервал |
ω(x) |
Ортогональні поліноми |
Дивіться…
|
[−1, 1] |
|
Поліноми Лежандра |
Квадратури Гаусса — Лежандра
|
(−1, 1) |
|
Поліноми Чебишова (першого роду) |
Квадратури Гаусса — Чебишова
|
[−1, 1] |
|
Поліноми Чебишова (другого роду) |
Квадратури Гаусса — Чебишова
|
(−1, 1) |
|
Поліноми Якобі |
Квадратури Гаусса — Якобі
|
[0, ∞) |
|
Поліноми Лаґерра |
Квадратури Гаусса — Лаґерра
|
[0, ∞) |
|
Узагальнені поліноми Лаґерра |
Квадратури Гаусса — Лаґерра
|
(−∞, ∞) |
|
Поліноми Ерміта |
Квадратури Гаусса — Ерміта
|
Квадратури Гаусса — Лежандра
Один з найпоширеніших випадків, коли , тоді для знаходження вузлів і ваг використовують поліноми Лежандра Pn(x), а метод також називають квадратурою Гаусса — Лежандра. Вузли знаходять, як корені поліномів Pn(x). Аналітичного співвідношення для них немає, а для вагових коефіцієнтів n-го порядку формула має вигляд:
Значення для деяких квадратур низького порядку наведено в таблиці:
Кількість вузлів, n |
Точні значення |
Заокруглені значення
|
Вузли, xi |
Ваги, wi |
Вузли, xi |
Ваги, wi
|
1 |
|
|
0 |
2
|
2 |
|
|
±0.57735027 |
1
|
3 |
|
|
0 |
0.88888889
|
|
|
±0.77459667 |
0.55555556
|
4 |
|
|
±0.33998104 |
0.65214515
|
|
|
±0.86113631 |
0.34785485
|
5 |
0 |
|
0 |
0.56888889
|
|
|
±0.53846931 |
0.47862867
|
|
|
±0.90617985 |
0.23692689
|
Квадратури Гаусса — Чебишова
Для обчислення інтегралів на проміжку [-1;1] у випадку вагової функції використовують поліноми Чебишова першого роду Tn, вузли й ваги будуть задані співвідношеннями:
Коли ж використовують поліноми Чебишова другого роду Un, а вузли й ваги можна знайти зі співвідношень:
Таблиця значень для деяких квадратур низького порядку:
Кількість вузлів, n |
поліноми першого роду |
поліноми другого роду
|
Вузли, xi |
Ваги, wi |
Вузли, xi |
Ваги, wi
|
1 |
0 |
|
0 |
|
2 |
|
|
|
|
3 |
0 |
|
0 |
|
|
|
|
4 |
|
|
|
|
|
|
|
5 |
0 |
|
0 |
|
|
|
|
|
|
|
Квадратури Гаусса — Якобі
Для вагової функції де α і β > −1 використовують поліноми Якобі Pn(α,β)(x). В такому разі, вагові коефіцієнти можна знайти зі співвідношення:
Квадратури Гаусса — Лаґерра
Щоб порахувати інтеграл можна скористатись поліномами Лаґерра Ln. Вузли будуть коренями полінома Ln, а ваги задані формулою:
В більш загальному випадку використовують узагальнені поліноми Лаґерра Ln(α)
Квадратури Гауса — Ерміта
Для обчислення інтегралу вузли квадратури xi шукають як розв'язки поліномів Ерміта (фізичної версії) Hn(x), а відповідні ваги wi можна знайти:
Формули деяких модифікованих квадратур
Окрім різних вагових функцій і інтервалів інтегрування, для знаходження вузлів і ваг можуть накладатись і інші додаткові умови.
Квадратури Гаусса — Радау
Квадратурою Гаусса — Радау (або квадратура Радау) називають таку n точкову квадратуру, яка точна для поліномів порядку не вище 2n-3, але початкова точка інтервалу інтегрування включена в список вузлів квадратури, тоді як визначається решта n-1 вузол. Формула для інтеграла на проміжку [–1;1] з 1-ю ваговою функцією представляється у вигляді:
Невідомі вузли xi для i = 2, …, n є коренями полінома , де Pk, k-й поліном Лежандра.
Вага для першого вузла , решта визначаються за формулою:
Залишковий член:
Таблиця значень для деяких квадратур низького порядку:
Кількість вузлів, n |
Точні значення |
Заокруглені значення
|
Вузли, xi |
Ваги, wi |
Вузли, xi |
Ваги, wi
|
2 |
|
|
-1 |
0.5
|
|
|
0.33333333 |
1.6
|
3 |
|
|
-1 |
0.22222222
|
|
|
-0.28989795 |
1.02497165
|
|
|
0.68989795 |
0.75280613
|
4 |
|
|
-1 |
0.125
|
-0.575319 |
0.657689
|
0.181066 |
0.776387
|
0.822824 |
0.440924
|
5 |
|
|
-1 |
0.08
|
-0.72048 |
0.446208
|
-0.167181 |
0.623653
|
0.446314 |
0.562712
|
0.885792 |
0.287427
|
Квадратури Гаусса — Лобатто
Також відомі як квадратури Лобатто, названі на честь нідерландського математика Рехюла Лобатто. Це такі n точкові квадратури, які точні для поліномів порядку не вище 2n – 3, але початкова і кінцева точки інтервалу інтегрування включена в список вузлів квадратури, тоді як визначається решта n – 2 вузли. Формула для інтеграла на проміжку [–1;1] з 1-ю ваговою функцією:
Вузли xi для i = 2, …, n-1 є i–1-ми коренями полінома P'n-1.
Перша й остання ваги , а решта:
Залишок у вигляді:
Таблиця значень для деяких квадратур низького порядку:
Кількість вузлів, n |
Точні значення |
Заокруглені значення
|
Вузли, xi |
Ваги, wi |
Вузли, xi |
Ваги, wi
|
|
|
|
0 |
1.33333333
|
|
|
±1 |
0.33333333
|
|
|
|
±0.44721360 |
0.83333333
|
|
|
±1 |
0.16666667
|
|
|
|
0 |
0.71111111
|
|
|
0.65465367 |
0.54444444
|
|
|
±1 |
0.1
|
|
|
|
0.28523151 |
0.55485838
|
|
|
0.76505532 |
0.37847496
|
|
|
±1 |
0.06666667
|
Квадратури Гаусса — Кронрода
Зміна інтервалу інтегрування
Перш ніж застосувати квадратуру до інтеграла на відрізку [a, b] він має бути трансформований в інтеграл на відрізку [−1, 1]. Для цього можна здійснити перетворення координат наступним чином:
Застосувавши квадратуру Гаусса отримаємо наступну апроксимацію:
Див. також
Посилання
Джерела
- Цегелик Г. Г. Чисельні методи. — Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2004.