Каус Бореаліс[ 1]
Розташування λ Стрільця (обведено)
Дані спостереженняЕпоха J2000.0
Сузір’я Стрілець
Пряме піднесення 18г 27х 58.24072с [ 2]
Схилення −25° 25′ 18.1146″[ 2]
Видима зоряна величина (V) +2.82[ 3]
Характеристики
Спектральний клас K0 IV[ 4]
Показник кольору (B−V )+1.045[ 5]
Показник кольору (U−B)+0.903[ 5]
Астрометрія
Променева швидкість (Rv ) −43.5[ 3] км /c
Власний рух (μ) Пр.сх. : −44.76[ 2] мас /р Схил. : −185.66[ 2] мас /р
Паралакс (π) 41.72 ± 0.16 мас [ 2]
Відстань
78.2 ± 0.3 св. р. пк )
Абсолютна зоряна (MV ) ± 0.008[ 6]
Фізичні характеристики
Маса 2.6[ 7] M☉
Радіус ± 0.181R☉
Світність ± 2.61L☉
Ефективна температура ± 36K
Обертальна швидкість (v sin i )3.81 км/с
Інші позначення
Kaus Borealis,
λ Sgr ,
22 Sagittarii ,
CPD −25 6523,
FK5 692,
GC 25180,
HD 169916,
HIP 90496,
HR 6913,
SAO 186841,
PPM 268438
Посилання
SIMBAD дані для lam+Sgr
Каус Бореаліс (λ Стрільця , λ Sagittarii , скорочено — λ Sgr )
— зоря в південному сузір'ї Стрільця , позначає вершину лука Стрільця.
Це одна з найяскравіших зір сузір’я (2,82m паралакса , вона перебуває на відстані 78,2 світлового року (24,0 парсека ) від Сонця .
Зоря лежить на 2,1 градуса південніше екліптики , іноді покривається Місяцем і, зрідка, планетами . 19 листопада 1984 року її покривала Венера , до того — Меркурій (5 грудня 1865 року).
λ Стрільця — субгігант спектрального класу K0 IV. Його маса в 2,6 разу перевищує масу Сонця , а розмір приблизно в 11,2 разу перевищує радіус Сонця . Розширена зовнішня оболонка випромінює енергію при ефективній температурі 4770 K. Обертання зорі повільне — 3,81 км/с .
λ Стрільця — це позначення Баєра .
Назва «Каус Бореаліс»[ 1] лат. Kaus Borealis ) походить з араб. قوس («лук») і лат. boreālis («північний»)[ 8] [ 9] робочої групи з назв зір (англ. WGSN ), яка була створена Міжнародним астрономічним союзом 2016 року.
Зоря разом із γ Стрільця , δ Стрільця , ε Стрільця , ζ Стрільця , σ Стрільця , τ Стрільця та φ Стрільця входить до складу астеризму Стрільця [ 10]
↑ а б Стрілець // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 455. — ISBN 966-613-263-X .↑ а б в г д е van Leeuwen, F. (November 2007), Validation of the new Hipparcos reduction, Astronomy and Astrophysics , 474 (2): 653—664, arXiv :0708.1752 Bibcode :2007A&A...474..653V , doi :10.1051/0004-6361:20078357 , S2CID 18759600 . ↑ а б в Wielen, R. та ін. (1999), Sixth Catalogue of Fundamental Stars (FK6). Part I. Basic fundamental stars with direct solutions, Veröff. Astron. Rechen-Inst. Heidelb , Astronomisches Rechen-Institut Heidelberg, 35 (35): 1, Bibcode :1999VeARI..35....1W . ↑ а б Gray, R. O. та ін. (July 2006), Contributions to the Nearby Stars (NStars) Project: Spectroscopy of Stars Earlier than M0 within 40 parsecs: The Northern Sample I, The Astronomical Journal , 132 (1): 161—170, arXiv :astro-ph/0603770 Bibcode :2006AJ....132..161G , doi :10.1086/504637 , S2CID 119476992 . ↑ а б в Gutierrez-Moreno, Adelina та ін. (1966), A System of photometric standards, Publ. Dept. Astron. Univ. Chile , Publicaciones Universidad de Chile, Department de Astronomy, 1 : 1—17, Bibcode :1966PDAUC...1....1G . ↑ а б Park, Sunkyung та ін. (2013), Wilson-Bappu Effect: Extended to Surface Gravity, The Astronomical Journal , 146 (4): 73, arXiv :1307.0592 Bibcode :2013AJ....146...73P , doi :10.1088/0004-6256/146/4/73 , S2CID 119187733 . ↑ а б Edvardsson, B. (January 1988), Spectroscopic surface gravities and chemical compositions for 8 nearby single sub-giants, Astronomy and Astrophysics , 190 (1–2): 148—166, Bibcode :1988A&A...190..148E . ↑ а б Kunitzsch, Paul; Smart, Tim (2006). A Dictionary of Modern star Names: A Short Guide to 254 Star Names and Their Derivations ISBN 978-1-931559-44-7 ↑ Bulletin of the IAU Working Group on Star Names, No. 1 (PDF) . Процитовано 28 липня 2016 .↑
Teapot . constellation-guide.com. Процитовано 13 травня 2017 .
