Кароль Антоневич-Болоз
Кароль Антоневич-Болоз (вірм. Կարոլ Անտոնեվիչ, пол. Karol Antoniewicz-Bołoz; 6 листопада 1807, с. Скварява[4], Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія — 14 листопада 1852, с. Обра, Провінція Позен, Королівство Пруссія[5][6], тепер Великопольське воєводство, Польща) — польський поет та письменник вірменського походження, римо-католицький священик, чернець ордену єзуїтів. БіографіяКароль Антоневич-Болоз народився 6 листопада 1807 року в селі Скварява поблизу Львова у вірменській родині. У 1827 році закінчив юридичний факультет Львівського університету. Брав активну участь у листопадовому повстанні 1830 року. У 1833 році одружився з Зофією Никорович. В їхньому шлюбі народилося п'ятеро дітей, але, на жаль, усі вони померли від хвороб. Після короткочасної смерті їх дітей, Кароль розпочав благочинну діяльність, а у своєму маєтку у Скваряві відкрив початкову школу та шпиталь. Після смерті дружини, він у 1839 році, став ченцем ордену єзуїтів та після дворічного новіціату 12 вересня 1841 року склав перші обіти. ДіяльністьВідомий як проповідник і місіонер, особливо під час селянських заворушень в 1846 року. Боровся проти пияцтва і був ініціатором благодійності. Після появи єзуїтів у Галичині у 1848 році Кароль Антоневич проповідував у Кракові, Прикарпатті, Сілезії та Великому Князівстві Познанському. В Обрі він заснував єзуїтський колегіум і став першим його настоятелем. Доглядав за хворими на холеру та надавав їм непосильну допомогу, але, захворівши, і сам став жертвою епідемії холери. Помер Кароль Антоневич 14 листопада 1852 року в Обрі, де й був похований. Творча спадщинаКароль Антоневич написав велику кількість оповідань та віршів. Є автором відомих релігійних пісень:
Незадовго до вступу в орден, він написав пісню-гімн, яка є вираженням людської «долини сліз» і, одночасно, особистим виразом віри, надії і любові — «В хресті страждання, в хресті спасіння». У поезії Антоневича домінують три ідейно-тематичних гілки — свідоме переживання благодаті Божого дитинства, прийняття страждання як важливого елемента християнського життя та посилена любов і шанування Пресвятої Діви Марії. Останнім твором, завершеним вже після смерті автора, одним з його братів священнослужителів — коляда для дітей «Розсадник». Книга була вперше видана у Познані видавництвом Л. Межбаха у 1857 році. Твори Короля Антоневич видавалися у різних світських і релігійних періодичних виданнях:
Наприкінці XX століття його твори були видані окремими книгами:
Примітки
Джерела
Посилання
|