1987 року Мозер перебрався до Європи, де грав за «Бенфіку» (1987—1989), «Марсель» (1989—1992) та знову «Бенфіку» (1992—1995). З обома командами бразилець став чемпіоном країни (двічі у Португалії і тричі у Франції), а з лісабонським клубом також вигравав національний Кубок і Суперкубок.
Завершив професійну ігрову кар'єру в японському клубі «Касіма Антлерс», за який виступав протягом 1995—1996 років і виграв у другому сезоні чемпіонат Японії. Таким чином Карлос здобув чемпіонські титули у всіх країнах, в яких виступав.
Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 12 років, провів у формі головної команди країни 36 матчів.
Кар'єра тренера
Після закінчення кар'єри гравця, Мозер повернувся в Лісабон і відкрив ресторан.
У 2000 році став помічником головного тренера «Бенфіки»Жозе Моурінью, але через три місяці португальський фахівець покинув клуб і очолив «Уніан Лейрію», де Мозер також продовжив працювати асистентом. У січні 2002 року Моурінью став тренером «Порту», але Мозер припинив співпрацю з португальцем.
Після декількох років без футболу, 24 жовтня2006 року, Мозер вирішив прийняти пропозицію ангольського «Інтера» (Луанда)[1], де працював головним тренером, вигравши за цей час чемпіонат і Суперкубок Анголи[2], але був звільнений з займаної посади в квітні 2008 року після виїзної поразки 0:3 від єгипетського «Замалека» у 1/8 фіналу Ліги чемпіонів КАФ[3].
У січні 2011 року Мозер повернувся до Португалії, де очолив клуб «Навал», який не зміг врятувати від вильоту з вищого дивізіону, зайнявши з ним останнє місце в тому сезоні, після чого покинув клуб. На початку листопада 2011 року він був призначений головним тренером іншої команди, що вилетіла з Прімейри в тому році — «Портімоненсі», але і тут надовго не затримався, покинувши клуб на початку 2012 року.