Кардіоге́нний шок — це синдром[джерело?], який розвивається при раптовому порушенні насосної функції серця (переважно лівого шлуночку) і характеризується недостатнім кровопостачанням життєво важливих органів. Кардіогенний шок є однією з найчастіших причин летального результату при інфаркті міокарда. Він розвивається на тлі вираженої серцевої недостатності.
Причини
ушкодження серцевого м'яза — гостра систолічна недостатність серця, спричинена гострим коронарним синдромом (переважно, інфарктом міокарда — найчастіше, з елевацією ST та втратою >40 % скоротливості лівого шлуночка) та його ускладненнями (гостра недостатність мітрального клапана, розрив серцевого м'яза), міокардит, травма (контузія) серця, кардіоміопатії, загострення або досягнення кінцевої стадії хронічної серцевої недостатності;
порушення ритму серця — брадикардія, тахіаритмії (особливо, шлуночкові тахікардії та фібриляція передсердь);
гостре ушкодження клапанів серця (гостра недостатність мітрального або аортального клапана);
дисфункція штучного клапана;
традиційному значенні термін «кардіогенний шок» застосовується як визначення шоку, викликаного порушенням систолічної функції серця (функції серця, як насосу).
Симптоми кардіогенного шоку
систолічний тиск нижче 90 мм рт. ст.
пульсовий тиск (різниця між систолічним АТ та діастолічним АТ) 20 мм рт.ст. або менше;
зниження діурезу менше 20 мл/годину;
симптоми зниження периферичного кровопостачання (блідо-ціанотична «мармурова» шкіра, зниження температури шкіри, позитивний симптом «білої плями»);
інфузійна терапія (проводиться дуже обережно під контролем ЦВТ та аускультації легень);
використання симпатоміметиків — для підвищення скоротливої сили міокарду (дофамін 4 % 10мл на 400мл NaCl 0,9 % або 5 % глюкози в/в крапельно під контролем АТ).
