Звинуватила пропаганду Кремля в тому, що росіяни плутають добро зі злом. В інтерв'ю Катерині Гордєєвій на початку липня 2022 року відзначила, щоб якщо б громадяни РФ вимикали телевізор, з якого їх «ґвалтують», вони були б набагато людянішими та не підтримували війну в Україні[2].
З 1998 року працювала на телебаченні ведучою, кореспондентом[4], спортивним коментатором[5], кінооглядачем, автором та режисером документальних фільмів[3] (канали НТВ, «НТВ-Плюс Спорт»[6], ВДТРК«Культура»[7]).
У 2000 році була у складі бригад журналістів телеканалів НТВ і НТВ-Плюс, які висвітлювали літні Олімпійські ігри в австралійському Сіднеї. Була однією з постійних ведучих програми «Зоряний вівторок» на НТВ-Плюс Спорт[8][9]. З 2004 по 2005 рік — одна з постійних ведучих навколоспортивного тележурналу «Спортіссімо» на тому ж каналі[10].
З 2007 по 2008 рік була ведучою рубрики «Худрада» у програмі «Новини культури»[11][12].
У 2008 році як режисер випустила серіал «Брати-детективи»[13], а також написала сценарій і виступила режисером короткометражки «Кастинг», яка отримала Гран-Прі Міжнародного фестивалю «Небачене кіно» в Естонії. Першу повнометражну картину («Репетиції»)[14], написавши до неї сценарій, зняла у 2013 році. У тому ж році як режисера Оксана Карас працювала над серіалом «Зниклі безвісти» та фільмом «Принцеса Муай Тай». 2015 року стала автором сценарію комедії «Не весільну подорож».
У 2016 році вийшов «Хороший хлопчик», над яким Карас працювала як режисер, сценарист та монтажер. Фільм отримав Гран-прі XXVII Відкритого російського кінофестивалю«Кінотавр»[15], переміг у глядацькому голосуванні[16], організованому порталом «КиноПоиск» у період «Кінотавра», а також здобув «Золоту туру» за ІІІ місце в конкурсі «Виборзький рахунок» в рамках XXIV Фестивалю російського кіно «Вікно до Європи»[17]. Далі Карас брала участь у роботі над короткометражною картиною «Як великі» як сценарист і режисер, а також над серіалом та однойменним фільмом «Відмінниця»[18]. У 2018 році вона випустила картину «В ангела ангіна» (за мотивами повісті Вадима Шефнера «Сестра печалі») знову з Семеном Тріскуновим у головній ролі.
У червні 2019 року відбулася прем'єра її фільму «Вище неба», знімальний процес якого проходив у 2018 році[19][20].
У жовтні 2020 року в прокат вийшов байопік «Доктор Ліза», присвячений життю Єлизавети Глінки[21].
Особисте життя
Проживає у Москві . 2010 року у Карас народилася дочка Катерина, 2017 року — син Олександр, а 2019 року — другий син, Петро. Під час війни РФ в Україні її дочка прийшла до школи у футболці з написом «Ні війні», але однокласники засудили її за антивоєнний заклик та довели до сліз. Тому Оксана Карас вирішила перевести дитину на домашнє навчання[22].
Гран-Прі Міжнародного фестивалю «Небачене кіно» в Естонії за картину «Кастинг» (2008)
Гран-прі XXVII Відкритого російського кінофестивалю «Кінотавр» за фільм «Хороший хлопчик»[23]
Приз «Золота тура» за ІІІ місце у глядацькому конкурсі «Виборзький рахунок» у рамках XXIV Фестивалю російського кіно «Вікно до Європи» за фільм «Хороший хлопчик»
