Канюк Юрій Ігорович

Юрій Канюк
Юрій Ігорович Канюк
 Старший лейтенант
Загальна інформація
Народження13 лютого 1995(1995-02-13)
Миколаїв, Львівська область, Україна
Смерть23 травня 2022(2022-05-23) (27 років)
с. Яковлівка, Бахмутський район, Донецька область, Україна
Національністьукраїнець
ПсевдоСократ
Військова служба
Роки служби2022
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Гірська піхота
Формування
 15 ОГПБ
Війни / битвиРосійсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Канюк.

Ю́рій І́горович Каню́к (нар. 13.02.1995, м. Миколаїв, Львівська область, Україна — пом. 23 травня 2022, с. Яковлівка, Бахмутський район, Донецька область, Україна) — Старший лейтенант, командир гірсько-штурмового взводу 15 ОГПБ Збройних сил України.

Життєпис

Приєднався до лав Збройних сил України з початком повномасштабного російського вторгнення. Воював на східному фронті.

У квітні 2022 року отримав осколкове поранення ноги внаслідок вибуху снаряда, проте після недовгого лікування вдома[1] повернувся на передову.

5 травня 2022 року президент Володимир Зеленський підписав указ про нагородження Юрія Канюка орденом «За мужність» III ступеня.

23 травня 2022 року у віці 27 років[2] загинув під час ведення бойових дій у населеному пункті Яковлівка Донецької області[3].

Нагороди

  • звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (8 липня 2023, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[4].
  • орден «За мужність» III ступеня (2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.[5].

Примітки

  1. ↑ Юрій Канюк: «Один український військовий може покласти до восьми ворогів». Архів оригіналу за 1 червня 2022. Процитовано 19 червня 2022.
  2. ↑ У Миколаєві на Львівщині громада на колінах зустріла труну з тілом молодого офіцера
  3. ↑ Молодий лейтенант з Миколаєва на Львівщині поліг у бою під Бахмутом
  4. ↑ Президент присвоїв звання Герой України 49 захисникам, 46 з них — посмертно. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 8 липня 2023.
  5. ↑ Зеленський нагородив 70 українських Героїв. Частину відзначили посмертно (список). Інформаційне агентство Вголос/Vgolos (укр.). Архів оригіналу за 15 Березня 2022. Процитовано 18 березня 2022.

Джерела

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.