Йован Ружич
Йован Ружич (серб. Јован Ружић / Jovan Ružić, нар. 12 грудня 1898, Белград — пом. 25 вересня 1973, там) — югославський футболіст, футбольний суддя і функціонер. Визначна фігура в історії югославського футболу в часи його становлення. Кар'єра гравцяВ юнацькі роки грав футбол у клубах «Српскі мач» і «Славія» (Белград). Був серед засновників футбольного клубу «Велика Сербія» в 1913 році і в 15-річному віці розпочав виступи у складі команди. Під час Першої світової війни разом з відступаючою сербською армією перейшов кордон Албанії, а потім опинився у Франції. Вступив до гімназії і паралельно продовжував грати футбол у клубах «Сент-Етьєн» і «Ніцца». Став першим сербським футболістом, що грав за основу французької команди. В 1917—1918 роках навчався в Парижі на юриста і грав за клуб АСФ (Париж). За свій сильний удар отримав у Франції прізвисько «Гарматне ядро». В 1919 році повернувся до Белграда у клуб «Велика Сербія», що на той час змінив назву на «Югославія». Неодноразово з командою був переможцем чемпіонату Белграда, в 1923 році став учасником першого розіграшу національного чемпіонату, куди потрапляли найсильніші клуби регіональних змагань. «Югославія» вибула у півфіналі. Загалом зіграв у складі клубу 120 матчів, виступаючи на будь-якій позицій, крім воротарської. У складі національної збірної Югославії учасник Олімпійських ігор 1920 року у Антверпені. У першому раунді югославська команда поступилась збірній Чехословаччини з рахунком 0:7. Цей матч був дебютним в історії збірної, а Ружич став першим представником Сербії у її складі, адже 9 інших гравців представляли хорватські клуби і один — словенські[2]. За кілька днів Югославія зіграла ще один матч у втішному турнірі проти збірної Єгипту, у якому поступилась 2:4, а Ружич став автором другого голу своєї команди. Більше у національній збірній не грав. 5 матчів провів у складі збірної Белграду. Статистика виступів за збірну Статистика матчів і голів за збірну — Югославія
Кар'єра суддіВ 1921 році розпочав суддівську кар'єру. З 1925 і до 1947 року обслуговував матчі найвищого національного рівня — чемпіонату Югославії, кубку Югославії, кубку короля Олександра[3]. Судив 5 матчів на рівні національних збірних команд[4]. Чотири з них випали на ігри Балканського кубку розіграшу 1929–1931 років, і один на товариський матч між збірними Румунії і Польщі в 1935 році. Займався популяризацією футболу і спорту загалом. В 1957 році пішов на пенсію. Помер 25 вересня 1973 року у Белграді. Примітки
Посилання
|