8 серпня 1729 року батько відступив йому Львівське гродове староство, виробив визнання повноліття. Присягу склав на замку Львова за присутности руського воєводи Яна Станіслава Яблоновського 5 грудня 1729. Був ув'язнений російськими військами у Ґданську в 1735 р.[2]
Від батька у спадок отримав права власности на Чортків, володів також Білобожницею поблизу міста. Зареєстрований хресним батьком під час хрещень у костелах у Бучачі[3].
У 1761 році завдяки фундушам замість палісадів у Кам'янці на Поділлі за його сприяння було зведено мури. Також намагався укріпити замок у Білій Церкві.
Посади: львівський староста у 1729–1754 роках, ґенеральний комендант фортець.
Військові звання: полковник коронної артилерії з 1745 р., ґенерал-майор коронних військ з 1750 р., ґенерал-лейтенант коронних військ з 1754 р.[1] У Чортківському замку зібрав колекцію-галерею родинних портретів[4].
Помер після тривалої хвороби, його серце було поховане в урні, поміщеній у старому костелі Чорткова (нині на стіні костелу святого Станіслава (Чортків) є пам'ятна таблиця з епітафією, перенесена зі старого костелу). Портрет розташовувався вище таблиці[5].
Сім'я
Був одружений з Евою з Канєвських — дочкою луцькогочесника (померла після 1774 р.). Діти:
Dymnicka-Wołoszyńska H. Potocki Joachim (zm. 1764) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1984. — T. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 49—50. (пол.)
Ostrowski J. K. Czortków. Wiadomości na temat miasta i jego zabytków // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia Skleniarz, 2009. — Cz. I. — T. 17. — 508 s., 806 il. — S. 85—89. — ISBN 978-83-89273-71-0. (пол.)