Ідеєю збірки є показати «вершини» і «низини» людського духу — "духу, що тіло рве до бою" у його вічному незламному пориві до справедливості,вселюдського щастя та свободи, у пошуках «добра нового» в світі, для окреслення візії «нового життя».
Перші видання
Перше видання (З вершин і низин. Збірник поезій Івана Франка. Накладом автора. Львів, 1887. 252 с.) містило 23 вірші із майбутніх розділів «De Profundis» та «Профілі і маски», 12 сонетів, 2 віршовані оповідання із циклу «Жидівські мелодії» («Самбатіон» та «Пір’я») та поему «Панські жарти», яка посідала більшу частину збірки. Це була незначна частина творів, написаних протягом десяти років (1877–1887). Книжка з’явилася через рік після одруження Франка і мала присвяту: «Посвячую моїй любій дружині Ользі з Хоружинських Франко» (вважають, що Ольга пожертвувала свій посаг на це видання, хоч насправді, як доводить Б. Якимович, вона вийшла накладом Антона Хойнацького, управителя Ставропігійської книгарні).[1]
Нове видання (З вершин і низин. Збірник поезій Івана Франка. Друге, доповнене видане. Накладом Ольги Франко (Львів, 1893. 468 с.[2]) автор оформлює, як «книгу віршів», структуруючи її за розділами («De Profundis», «Профілі і маски», «Сонети») та добірками віршованих оповідань чи легенд («Галицькі образки», «Жидівські мелодії», «Легенди»). Крім творів, уміщених у першому виданні збірки, сюди ввійшли поезії, що друкувалися у журналах «Світ» та «Зоря» (під псевдонімом Мирон***), в студентському журналі «Друг», ранні неопубліковані та пізніші твори, написані в період 1887–1893 рр., після появи першого видання. Також до розділу «Профілі і маски» входить цикл «Зів’яле листє», який увійшов до структури наступної збірки поета під назвою «Перший жмуток».
Орієнтуючись на принципи ідеального реалізму в поезії, Франко знаходить відповідні образи для зображення поступу людства на шляху до Ідеалу «нового життя». Такими образами, які несуть певне культурницьке значення, є у зб. «З вершин і низин» передусім «Вічний революціонер» («Гімн. Замість пролога»), «цілий чоловік» (вірш «Не забудь, не забудь...» із циклу «Веснянки»), «Каменярі» (із циклу «Excelsior!») та Христос (вірш «Христос і хрест»).
Найоригінальнішими авторськими знахідками у цій збірці є цикл філософських алегорій «Excelsior!», дедикаційний цикл «Знайомим і незнайомим», цикли віршованих оповідань, не канонічні за тематикою і формою сонети.
На вірші Франка із цієї збірки створено пісні: «Місяцю-князю» (романс за музикою М. Лисенка)[2], «Човен» [3] у сучасному виконанні львівського музичного інді-гурту «Один в каное».
Зміст першого видання
Гімн, замість пролога
Веснянки I—V
Христос і хрест
Журавлі
Жидівські мелодії I—II
Молодому другови
Пісня і праця
Думи пролетарія I—III
Ідеалісти
«Всюди нівечиться правда...»
Беркут
Супокій
Ляхам
Сонети I—XII
В ночі
Каменярі
Не пора
Ідилія
Панські жарти (Оповіданнє)
Зміст другого видання
«Укладаючи матеріял для сеї книжки, — писав І.Франко у «Передньому слові», — я покинув думку про хронологічний порядок, зовсім не пригожий в книжці так ріжномастного змісту, котрій, проте, хотілось мені придати яку-таку артистичну суцільність».
Збірка складається з семи частин: "De Profundis", "Профілі і маски", "Сонети", "Галицькі образки", "Жидівські мелодії", "Панські жарти", "Легенди"
Франко І. Я. Додаткові томи до Зібрання творів у 50 т. Т. 52: Оригінальні та перекладні поетичні твори. – К., 2008.
Примітки
↑Якимович, Богдан (2004). Франкові вершини і низини // Франко І. З вершин і низин. Збірка поезій Івана Франка: Репринтне відтворення з вид. 1893 р. / Упор. та авт. післямови Б. Якимович (Українська) . Львів: Репринтне видання. с. С. XVI*. {{cite book}}: |pages= має зайвий текст (довідка)
↑За часів радянської влади його не публікували, бо не знали, на яку ступити: чи радіти з того приводу, що Іван франко виступив як речник українсько-єврейського порозуміння, чи журитись з того порозуміння, яке може спрямуватись проти Москви. Тому вони воліли єврейської тематики у Франка взагалі не помічати. Див. «Іван Франко. Мозаїка…».
↑За часів радянської влади його не публікували, — певно, не могли вирішити, чи треба громити єврїв, чи ні. Але український письменник, який рішуче засуджує погроми, не вписувався ні в ту, ні в другу схеми. Див. «Іван Франко. Мозаїка…».
↑За часів радянської влади в Україні цей вірш приховували — адже нагадувати всемогутньому маршалу Брежнєву, що він ніяк не може упоратись з євреями, було незручно. Див. «Іван Франко. Мозаїка…».
↑За часів радянської влади в Україні цей вірш приховували, але причини цього не дуже зрозумілі — хіба що було незручно взагалі згадувати про євреїв. Див. «Іван Франко. Мозаїка…».