Зіньківська волость (Летичівський повіт)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Зіньківська волость.
Зіньківська волость
Центр Зіньків
Площа 20 385 (1885)
Населення 15 012 осіб (1885)
Густота 67.4 осіб / км²
Наступники Зіньковецький район

Зіньківська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Летичівського повіту Подільської губернії з центром у містечку Зіньків.

Станом на 1885 рік складалася з 24 поселень, 12 сільських громад. Населення — 15012 осіб (7562 чоловічої статі та 7450 — жіночої), 2417 дворових господарства[1].

Земля волості
Площа, десятин У тому числі орної, десятин
Сільських громад 14591 9888
Приватної власності 4839 2568
Казенної власності 125 —
Іншої власності 830 567
Загалом 20385 13023

Основні поселення волості:

  • Зіньків — колишнє власницьке містечко при річці Ушиця за 50 верст від повітового міста, 2335 осіб, 357 дворових господарств, 2 православні церкви, костел, синагога, єврейський молитовний будинок, школа, аптека, 21 постоялий будинок, торговельна баня, 53 лавки, 4 шкіряних і пивоварний заводи, базари по четвергах, ярмарок що два тижні по неділях.
  • Адамівка — колишнє власницьке село при річці Ушиця, 1600 осіб, 265 дворових господарств, 2 православні церкви, 4 постоялих будинки.
  • Баранівка — колишнє власницьке село, 399 осіб, 58 дворових господарств, православна церква, постоялий будинок.
  • Грим'ячка — колишнє власницьке село при річці Біла, 1400 осіб, 285 дворових господарств, православна церква, школа, постоялий будинок, водяний млин.
  • Круті Бородинці — колишнє власницьке село при річці Ушиця, 362 особи, 43 дворових господарств, православна церква, постоялий будинок, водяний млин.
  • Лисівка — колишнє власницьке село при річці Ушиця, 210 осіб, 26 дворових господарств, православна церква, постоялий будинок.
  • Мурована Вербка — колишнє власницьке село, 810 осіб, 145 дворових господарств, православна церква, постоялий будинок.
  • Охрімовецька Слобідка — колишнє власницьке село, 895 осіб, 130 дворових господарств, школа, постоялий будинок.
  • Охрімівці — колишнє власницьке село, 1200 осіб, 152 дворових господарства, православна церква, школа, 2 постоялих будинки, кузня.
  • Петраші — колишнє власницьке село, 693 особи, 96 дворових господарств, православна церква, школа, постоялий будинок.
  • Пирогівка — колишнє власницьке село при річці Самець, 1033 особи, 172 дворових господарства, православна церква, школа, постоялий будинок, водяний млин.
  • Станіславівка — колишнє власницьке село при річці Ушиця, 1054 особи, 166 дворових господарств, постоялий будинок.
  • Сутківці — колишнє власницьке село при річці Ушиця, 490 осіб, 62 дворових господарств, православна церква, постоялий будинок, водяний млин.

Джерела

Посилання

  1. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)


Адміністративно-територіальний поділ Російської імперії Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.