Зорянський ентомологічний заказник

Зорянський ентомологічний заказник
49°26′50″ пн. ш. 35°24′50″ сх. д. / 49.44722° пн. ш. 35.41389° сх. д. / 49.44722; 35.41389
Країна Україна
Розташуваннябіля с. Зоряне,
Берестинський район,
Харківська область
Найближче містоБерестин
Площа2,0 га
Засновано3.12.1984 р.
ОператорСТОВ «Злагода»
Зорянський ентомологічний заказник. Карта розташування: Харківська область
Зорянський ентомологічний заказник
Зорянський ентомологічний заказник (Харківська область)
Мапа

Зо́рянський зака́зник — ентомологічний заказник місцевого значення в Україні. Об'єкт природно-заповідного фонду Харківської області.

Розташований біля села Зоряне Берестинського району.

Загальна площа — 2 га. Заказник утворений рішенням № 562 Харківського обласного виконкому від 3 грудня 1984 року[1]. Відповідальний за охорону — СТОВ «Злагода».

Опис

Заказник розташований на західній стороні села Зоряне, на схилі балки південної експозиції, де зберігся фрагмент степового ентомологічного комплексу. Ширина балки — 280 м, глибина — 10 м[2].

До ентомологічної фауни заказника належать рідкісні види комах, що занесені до Червоної книги України: дибка степова (Saga pedo), вусач земляний хрестоносець (Dorcadion equestre), мелітурга булавовуса (Melitturga clavicornis), види джмелів: пахучий (Bombus fragrans), вірменський (Bombus armeniacus), глинистий (Bombus argillaceus).

Види комах заказника, які були в Червоній книзі України та вилучені з неї в 2009 році, бо їх популяції були відновлені до безпечного рівня[3]: сколія степова (Scolia hirta), рофітоїдес сірий (Rhophitoides canus).

Серед комах заказника важливе місце займають запилювачі кормових та інших сільськогосподарських культур: евцери, рофіти, номії, мелітта заяча, андреніди.

Флора — різнотравно-ковиловий степ. Ґрунти — чорноземи.

Заповідний режим

Мета створення заказника[4]:

  • збереження та відновлення комах-запилювачів, які є представниками степу, представленого злаковими та бобовими травами;
  • підтримка загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища;
  • проведення науково-дослідної та навчально-виховної роботи.

На території забороняється[1][4]:

  • проведення будь-якої господарської діяльності, яка може завдати шкоди заповідному об'єкту та порушити екологічну рівновагу;
  • самочинна зміна меж, зміна охоронного режиму, забруднення території;
  • відлов та знищення птахів, тварин, порушення умов їх існування;
  • будівництво, розорювання земель, меліоративні роботи;
  • заготівля лікарських рослин та технічної сировини;
  • збір рідкісних та занесених до Червоної книги України видів рослин, їх квітів і плодів;
  • використання хімічних речовин для боротьби зі шкідниками та хворобами рослин;
  • зберігання на території заказника (та в двокілометровій зоні навкруги) всіх видів пестицидів та агрохімікатів;
  • організація місць відпочинку, розведення вогнищ;
  • відвідування території заказника в період розмноження тварин і вигодівлі молоді (з травня до липня);
  • прохід та проїзд автотранспорту через територію заказника поза межами доріг, стежок.

Об'єкт збереження — корисні комахи-запилювачі люцерни та інших сільськогосподарських рослин[2].

Інші об'єкти збереження — рослинні види: м'ятлик вузьколистий, подорожник ланцетолистий, кульбаба звичайна, деревій звичайний, молочай[2].

Примітки

  1. ↑ а б Ентомологічний заказник «Ленінський». Охоронне зобов’язання. Архів оригіналу за 14 вересня 2016. Процитовано 5 травня 2015.
  2. ↑ а б в Ентомологічний заказник «Ленінський». Тимчасова картка первинного обліку (PDF). Державний кадастр Природно-заповідного фонду України. Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2016. Процитовано 5 травня 2015.
  3. ↑ Перелік видів тварин, що виключені з Червоної книги України (тваринний світ). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 16 травня 2015. Затверджено наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 17 червня 2009 р. № 313
  4. ↑ а б Положення про ентомологічний заказник місцевого значення "Ленінський" (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 5 травня 2015.

Джерела

Посилання