uk %D0%97%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%82%D0%B5 %D0%BA%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%86%D0%B5 %D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%96%D1%97

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Золоте кільце.

Золоте кільце Росії (рос. Золотое кольцо) — сімейство туристичних маршрутів, що проходять по стародавніх російських містах, в яких збереглися унікальні пам'ятки історії та культури Росії. Кількість і склад міст в конкретному маршруті можуть бути різними.

Міста Золотого кільця належать до шести областей: Московської, Владимирської, Івановської, Костромської, Тверської й Ярославської.

До Золотого кільця входять вісім основних міст — Сергієв Посад, Переславль-Залєський, Ростов Великий, Ярославль, Кострома, Іваново, Суздаль і Владимир. Решта списку (Александров, Боголюбово, Гороховець, Гусь-Хрустальний, Дмитров, Калязін, Кидекша, Москва, Муром, Мишкін, Палех, Пльос, Рибінськ, Тутаєв, Углич, Юр'єв-Польський, Шуя та ін.) є дискусійною.

За іншою інформацією («Намедни, Наша эра»^[1]) в Золоте кільце Росії входять всього 12 міст, включаючи: Переславль-Залєський, Ростов Великий, Углич, Ярославль, Кострома, Пльос, Суздаль, Владимир, Юр'єв-Польський, Александров — вони так називалися завжди, а також Сергієв Посад (у 1930-91 рр. — Загорськ) і Тутаєв (колишній Романов-Борисоглібськ).

Автор терміна — літератор Юрій Бичков, який створив в 1967 році серію однойменних нарисів для газети «Советская культура» (за іншими джерелами — «Советская Россия»)^[2].

Джерела

↑ Всегда казалось, что с нынешним маршрутом по «Золотому кольцу» что-то не так. Например, Иваново там явно не к месту. И Парфенов в своей книге «Намедни. Наша эра. 1971—1980» по… [Архівовано 8 травня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
↑ Макар Мышкин (09.09.2009). Золотое кольцо России. Откуда пошло такое название?. shkolazhizni.ru. Архів оригіналу за 12.09.2009. Процитовано 2010-3-5. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)

Література

(рос.) Атлас автомобильных дорог. Золотое кольцо России. — М. : Книжное издательство «За рулём», 2007. — 160 с.
(рос.) Золотое кольцо. Справочник. — М. : Вокруг света, 2006. — 256 с.
(рос.) Михайлов К. П. Золотое кольцо России. Летопись разрушений и утрат. — М. : Эксмо; Яуза-Пресс; Лепта-Книга, 2008. — 464 с. — (На руинах Небесной России)

Посилання

Це незавершена стаття про Росію.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Культура Росія Європа

[1] Всегда казалось, что с нынешним маршрутом по «Золотому кольцу» что-то не так. Например, Иваново там явно не к месту. И Парфенов в своей книге «Намедни. Наша эра. 1971—1980» по… [Архівовано 8 травня 2014 у Wayback Machine.](рос.)

[Мышкин-2] Макар Мышкин (09.09.2009). Золотое кольцо России. Откуда пошло такое название?. shkolazhizni.ru. Архів оригіналу за 12.09.2009. Процитовано 2010-3-5. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)

[1]

[2]