|
Зеленко Катерина Іванівна
Катери́на Іва́нівна Зеле́нко (нар. 14 вересня 1916 — 12 вересня 1941) — радянська льотчиця. У роки німецько-радянської війни заступник командира 5-ї ескадрильї 135-го бомбардувального авіаційного полку (16-та змішана авіаційна дивізія, ВПС 6-ї армії, Південно-Західний фронт), старший лейтенант. Герой Радянського Союзу (1990 — посмертно). БіографіяНародилася 14 вересня 1916 року в селі Корощине (нині Олевського району Житомирської області). Українка. Однак росла дівчина хоч і на етнічній українській землі — проте на території Росії — її сім'я переїхала до Курська. Закінчила 7 класів неповної середньої школи № 10 міста Курська. З переїздом матері до Воронежа поступила в Воронезький авіаційний технікум. У жовтні 1933 року закінчила Воронезький аероклуб і по комсомольській путівці потрапила до 3-ї Оренбурзької військової авіаційної школи льотчиків і льотчиків-спостерігачів імені К. Є. Ворошилова. У грудні 1934 року з відзнакою закінчила авіашколу і була спрямована до Харкова у 19-ту легку бомбардувальну авіаційну бригаду. Поряд зі службою в бригаді випробовувала літаки й авіаційне обладнання. За 4 роки освоїла 7 типів літаків. Учасниця радянсько-фінської війни 1939–1940 років (єдина жінка серед льотчиків). Воювала у складі 3-ї ескадрильї 11-го легкого бомбардувального авіаційного полку (ВПС 8-ї армії). Зробила 8 бойових вильотів на Р-Z на бомбардування фінських військ. Знищила артилерійську батарею і склад боєприпасів противника, за що нагороджена орденом Червоного Прапора. Потім як льотчик-інструктор брала участь у перенавчанні керівного складу семи авіаційних полків на новий літак Су-2. На фронтах німецько-радянської війни з першого її дня. Зробила 40 бойових вильотів (в тому числі вночі), брала участь у 12 повітряних боях з винищувачами супротивника. В одному з бойових вильотів в липні 1941 року група бомбардувальників під її командуванням в районі міста Пропойськ знищила 45 танків, 20 автомобілів, до батальйону солдатів противника і без втрат повернулася назад. 12 вересня 1941 здійснила 2 бойових вильоти на розвідку. У другому вильоті її Су-2 був пошкоджений. Після обіду надійшло повідомлення про те, що німецькі танки прорвали фронт. Потрібно було терміново розвідати обстановку в районі Ромен — Ніжина — Прилуки — Пирятина — Лубен. Зеленко разом з льотчиком-спостерігачем лейтенантом М. Павликом вилетіла на літаку заступника командира полку А. І. Пушкіна в парі з екіпажем капітана Лебедєва. Під час повернення з завдання в районі міста Ромни їх атакували 7 ворожих винищувачів Bf-109. Радянські льотчики прийняли нерівний повітряний бій, але в хмарах втратили один одного. Незабаром літак Лебедєва був підбитий і він вийшов з бою. Зеленко залишилася одна проти семи ворогів. Німці взяли її літак в кільце. Як тільки один з них опинився в прицілі, Зеленко натиснула гашетку. «Мессершмітт» загорівся і пішов до землі. Але і Су-2 був підбитий, обидва члени екіпажу отримали поранення, а у Павлика, до того ж скінчився боєзапас. Зеленко наказала йому покинути літак, а сама продовжила вести бій. Незабаром і в неї патрони скінчилися. Тоді вона атакувала німця в лобову. Від удару крилом по фюзеляжу «Мессершмітт» розламався навпіл, а Су-2 вибухнув, при цьому льотчиків викинуло з кабіни. Уламки обох літаків впали на землю біля села Анастасівка Сумської області. Тіло Катерини Зеленко було виявлено місцевими жителями М. Хоменком, А. М. Марченком, І. Сильченком, В. Петриченком, М. Бутком, С. Баликіним і упізнано по комсомольському квитку № 7463250, орденській книжці та посвідченню особи. У полк вони повідомити не встигли, тому що на наступний день село захопили німці. Спочатку пілотів поховали в центрі села Анастасівка. Після війни її останки були перевезені в місто Курськ. Її чоловік — командир 4-ї ескадрильї того ж полку Павло Ігнатенко — загинув у повітряному бою в 1943 році. Обставини загибелі Катерини ЗеленкоЗагибель Катерини Зеленко практично відразу почала обростати масою фантастичних подробиць, мабуть, найспірнішою з яких стала версія про таран німецького «Мессершмітта», який нібито здійснила у своєму останньому бою відважна льотчиця. У Центральному Архіві Міністерства оборони РФ у Подольську збереглись бойові повідомлення 135-го близькобомбардувального авіаполку та нагородні листи учасників бою. З бойового повідомлення штабу 135-го ББАП №033 від 20:00 12 вересня 1941 року, відомо наступне[1]:
Докладніші відомості про втрати містяться в бойовому донесенні №034:
З нагородного листа К.І. Зеленко:
На жаль, у німецьких джерелах немає подробиць бою. Зважаючи на все, через погану погоду пілоти II й IV груп JG51, що базувалися на аеродромі Новгород-Сіверський і прикривали танкістів Гудеріана, що наступали через Ромни, цього дня майже не літали. Єдина згадка про перемоги за день — це дві заявки молодого унтерофіцера Антона Хафнера (Anton Hafner), який подає надії, з 6-ї ескадрильї, які зафіксовані навіть без вказівки часу. Відомо буквально наступне: 12 вересня Хафнер здобув свої восьму та дев'яту перемоги, збивши два літаки, упізнаних як «R-3». З дуже великою ймовірністю це саме Су-2 Зеленко та Лебедєва. Втрат та навіть пошкоджень у літаків II та IV/JG51 12 вересня не зафіксовано. Таким чином, жодних згадок про таран німецького винищувача чи взагалі якихось подробиць бою у відомих документах немає. Звідки взялася ця історія? Відповідь знаходимо у книзі Л.П. Жукової "Вибираю таран" (Москва, "Молодая Гвардия", 2005 рік):
Нагороди
Пам'ять
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
