Захаров Віталій Федорович

Віталій Федорович Захаров
Народився29 січня 1923(1923-01-29)
Омелянівка
Помер15 жовтня 2007(2007-10-15) (84 роки)
Київ, Україна
ПохованняБайкове кладовище
Науковий ступінькандидат юридичних наук
Учасникнімецько-радянська війна
Військове званнягенерал-лейтенант
Нагороди
Медаль «Захиснику Вітчизни»
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Жовтневої Революції
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Захаров.

Віталій Федорович Захаров (29 січня 1923, Омелянівка — 15 жовтня 2007) — український радянський партійний і державний діяч, генерал-лейтенант міліції.

Біографія

Народився 29 січня 1923 року в селі Омелянівці (тепер Нижньогірського району Автономної Республіки Крим).

З червня 1941 по грудень 1947 року і впродовж 1951–1953 років служив у Радянської Армії. Учасник німецько-радянської війни.

У 1947–1952 роках працював у партійних і радянських органах. У 1943 році закінчив Військово-авіаційну школу пілотів, в 1959 році — Вищу партійну школу МВС СРСР.

З 1962 року — на службі в органах внутрішніх справ. З 1965 року — начальник УВС Кримського облвиконкому. З 1972 року — начальник УВС Київського міськвиконкому. У 1973 році призначений на посаду заступника міністра внутрішніх справ УРСР — начальника УВС Київського міськвиконкому. Впродовж 1980–1983 років — начальник Київської вищої школи МВС УРСР. У вересні 1983 року звільнений у відставку за віком.

Могила Віталія Захарова

Помер 15 жовтня 2007 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 33).

Наукова діяльність

Кандидат юридичних наук, професор кафедри адміністративної діяльності Національної академії внутрішніх справ України.

Опублікував 62 наукові праці, 5 монографій і навчальних посібників з питань охорони громадського порядку, оперативно-розшукової діяльності та боротьби із злочинністю.

Нагороди

Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом Жовтневої Революції, медаллю «Захисник Вітчизни», Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР, відзнакою МВС України «Хрест Слави» і 26 іншими нагородами, зокрема Монголії, Північної Кореї, Польщі та Болгарії.

Джерела