Затворницький Петро Прокопович

Затворницький Петро Прокопович
Народився
Зіньківський повіт Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіяправослав'я Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Затворницький.

Затворницький Петро Прокопович (1840, с. Дейкалівка Зіньківського повіту Полтавської губернії — 25.01.1912, с. Дейкалівка) — протоієрей, меценат, філантроп. Засновник першого в Російській імперії Товариства тверезості[1].

Син дейкалівського священника. Закінчив Полтавську духовну семінарію. Визначений учителем в Полтавське повітове духовне училище. Вчителював у дейкалівському приходському училищі, потім рукоположений на священницьке служіння тут само. Пізніше переміщений священником у Свято-Духівський собор Ромен. Тут був членом повітової училищної ради. В цей період помирають від туберкульозу дружина і семеро малолітніх дітей Затворницького. В Ромнах за сумлінну службу був нагороджений набедреником, наперсним хрестом, орденом. П'ять років був міським благочинним і соборним протоієреєм Зінькова.

Товариство тверезості

До смерті жив у Дейкалівці, де активно займався закриттям шинків (цій темі було присвячено біля третини його проповідей в головній його праці «Пастирський голос»). В 1874—1876 роках ним було організоване перше офіційне товариство тверезості в Російській імперії. За його пропозицією громадська сходка Дейкалівської волості постановила:

для искоренія пьянства нынѣ существующія шинковыя заведенія не желаемъ, чтобы таковыя дальше существовали, а желаемъ на основаніи закона, чтобы таковыя были закрыты; и кроме этого постановили слѣдующее: вышеозначенныхъ шинковыхъ заведеній, а также и другихъ, хотя бы кто и ходатайствовалъ объ открытіи, иметь не желаемъ не только въ этомъ году, но даже и на будуще время — навсегда[2].

Затворницькому прийшлося зіткнутися з інтригами й нерозумінням місцевих торговців, проте через деякий час приклад Дейкалівської волості стали повсюди запозичувати[3].

Поряд з проповіддю моральних чеснот, благочестя та необхідності відмови від алкоголю, робив спроби налаштувати обивателів проти «хибного», на думку панотця, соціалістичного вчення[4].

Благодійництво

Здійснив два паломництва на Близький Схід, святі місця (Константинополь, Афон, Смірна, Палестина, Єгипет). З Афонського монастиря Затворницький привіз для Дейкалівської церкви (споруджена в 1771 році) частинки мощей св. Великомученика Пантелеймона і св. Священномученика Харлампія:

святыня сія (мощи), говорится въ свидѣтельствѣ монастыря отъ 11 іюля 1875 г. за № 285, даруемая обителію въ неотъемлемое достояніе церкви Рождества Пресвятыя Богородицы, что въ с. Дейкаловкѣ, въ благодатное освященіе и цѣлебную помошь причту, прихожанамъ и всѣмъ съ вѣрою, любовью и надеждою имѣющимъ притекать къ оной святынѣ, еже и буди всѣмъ имъ предстательствомъ и заступленіемъ св. страстотерпцеві Христовыхъ Пантелеймона и Харлампія[5].

По місцях своїх мандрівок збирав антикварні речі, зібрання яких стало домашнім музеєм.

Пожертвував більше 40 десятин орної землі та доходи з них Православному Палестинському товариству. Згідно заповіту, цьому ж товариству відійшло після смерті ієрарха 217 десятин землі. Відписав своє нерухоме майно в Криму та великі грошові суми для різних релігійних організацій.

Праці

У рукописах залишив п'ятитомну роботу «Трезвость — путь спасения»[6], схвалену до друку Московським духовним комітетом. Перші чотири випуски його «Пастирського голосу» були удостоєні нагородження Премією Імператора Петра Великого. Крім того, ним була написана і видана історія товариства тверезості в Дейкалівці[7].

Примітки

  1. ↑ Дмитриевский А. А. Сельский пастырь — восторженный почитатель Св. Земли и щедрый жертвователь на ее нужды (Незабвенной памяти о. протоиерея П. П. Затворницкого) [Архівовано 26 липня 2018 у Wayback Machine.] // Сообщения Императорское Православное Палестинское Общество. 1913. Т. XXIV. Вып. 1. С. 60-88.
  2. ↑ Рудинский Г. Протоиерей Петр Прокофьевич Затворницкий // Полтавские епархиальные ведомости. Часть неофициальная. – 1912. - №12. – С. 787.
  3. ↑ Устав общества трезвости и воздержания от сквернословия в честь преподобного Серафима Саровского Чудотворца [Архівовано 4 жовтня 2018 у Wayback Machine.] при Троицкой церкви села Опошни Зеньковского уезда. Зеньков. 1908
  4. ↑ «По поводу оповещения о распространении лжеучителей-революционеров», «Благотворность современных весенних дождей; высокое преимущество благодатных вод пред тлетворностью социалистического учения»
  5. ↑ Рудинский Г. Протоиерей Петр Прокофьевич Затворницкий, С. 790.
  6. ↑ Затворницкий, П. П. Пастырский голос. — Киев, 1880.
  7. ↑ Затворницкий, П. П. История местно-общественной народной трезвости в селе Дейкаловке, Зеньковского уезда / [Свящ. П. Затворницкий]. — Полтава: тип. Н. Пигуренко, 1882. — 57 с.; 24.

Джерела

  • Павловский И. Ф. Полтавцы. Иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители. — Полтава: Т-во Печати. Дела (тип. бывш. Дохмана), 1914. — С. 170—171.