|
Залізничний транспорт Туреччини
Залізничний транспорт Туреччині (тур. Türkiye'de demiryolu ulaşımı) — залізничний вид транспорту, який охоплює перевезення всередині країни та за її межами. Основним залізничним підприємством є державна компанія Турецька залізниця. Вона відповідає за всі пасажирські та вантажні залізничні перевезення. Проте, існує і ряд інших залізничних компаній які займаються перевезеннями. Весь транспорт на території Турецької Республіки включаючи залізничний знаходиться в управлінні Міністерства транспорту та інфраструктури Туреччини.[1] Туреччина володіє великою промисловою залізничною галуззю, і займається виробництвом власних локомотивів, поїздів, пасажирських і вантажних вагонів, а також деяких моделей автомобілів. В основному виробництво відбувається по ліцензіях, або у партнерстві з американськими, французькими, японськими й німецькими компаніями, однак, присутнє і повністю незалежне виробництво. Туреччина є членом Міжнародного залізничного союзу (UIC). Персональний номер республіки в союзі — 75.[2] ІсторіяІсторія залізничного транспорту Туреччини почалася 22 вересня 1856 року, коли компанія ORC з Великої Британії отримавши дозвіл від уряду Османської імперії побудувала першу залізничну лінію між містами Ізмір та Айдин протяжністю 130 км. Згодом французькі й німецькі компанії також почали вкладати в розвиток залізничної галузі Османської імперії. Крім безпосередньої економічної вигоди розвиток цієї галузі, в тому числі, відкривав європейцям доступ до торгового шляху з Азією. Як і в інших країнах, невдовзі відбувся бурхливий розвиток галузі й до завершення розвалу Османської імперії було побудовано понад 8500 км залізничних ліній, однак, новоствореної Турецькій Республіці відійшов лише відрізок довжиною 4559 км. Але при цьому, з цих 4500 км залізничної лінії 2282 км європейської колії та 70 км залізничної лінії з вузькою колії належали компаніям з іноземним капіталом, тобто лише 2207 км залізничної лінії з європейською колією належало уряду Турецької Республіки. Проте, лінії, що належали іноземним компаніям, були експропрійовані та націоналізовані урядом вже в 1927 році.[3] Після цього, за сприянням національного уряду Туреччини галузь продовжила активно розвиватися і розширюватися, до 1940 року було побудовано понад 3000 км нових залізничних ліній. За допомогою залізничного сполучення вдалося значно поліпшити обслуговування шахт, об'єктів сільського господарства, міст, сіл і поселень, а також людей і портів. В цілому залізнична галузь сприяла розвитку як самої Туреччини, так і її торгової промисловості. Після початку Другої світової війни промисловий ухил змістився, і замість залізничної галузі упор став робитися на будівництво асфальтованих доріг і шосе. Лише в 1960-х роках залізнична галузь знову стала активно розвиватися. А з 2003 року на території Турецької Республіки почалося будівництво першої швидкісної залізничної лінії.[4] Залізнична мережаВсі залізничні лінії знаходиться під управлінням Міністерства транспорту та інфраструктури Турецької Республіки. Основною колією на території республіки є європейська колія, або колія розміру 1435 мм. Також, у планах міністерства до 2023 року побудувати 4000 км звичайних і 10000 км швидкісних залізничних ліній. На 2019 рік державна компанія Турецька залізниця має мережу залізниць на території Турецької Республіки та за її межами загальною протяжністю 12 803 км. З них 1213 км високошвидкісної лінії, 5809 км лінії обладнаної спеціальним залізничним сигналом і 5530 км електрифікованої залізничної лінії.[5] Пасажирські операціїВсього існує п'ять типів пасажирських залізничних перевезень:
 Високошвидкісна лініяВисокошвидкісна залізниця Турецької Республіки запрацювала 13 березня 2009 року, а першим рейсом став маршрут між Анкарою та Ескішехіром. Високошвидкісне залізничне сполучення — головне залізничне сполучення, нині вона експлуатує чотири маршрути між містами Стамбул, Анкара, Ескішехір і Конья, уздовж швидкісних залізниць Анкара-Стамбул і Полатли-Конья.[6] Всі високошвидкісні поїзди компанії маркуються «Yüksek Hızlı Tren» або просто «YHT» і в середньому пересуваються зі швидкістю до 300 км/год.[7] Основним хабом, або логістичним центром високошвидкісних поїздів YHT є залізничний вокзал Анкари. Одночасно там можуть знаходитися до 12 високошвидкісних потягів. Головна лінія (міжміська)Міжміські залізничні перевезення — мережа міжміських залізничних магістралей, які курсують між великими містами Турецької Республіки. До недавнього часу вони були основним типом залізничних поїздів, проте, їх місце поступово займають сучасні високошвидкісні поїзди. Вони також працюють на більш високих швидкостях, ніж регіональні та приміські поїзди, на певних ділянках міжміські поїзди можуть розвивати швидкість до 140 км/год. Міжміські поїзди зазвичай оснащуються вагонами з кондиціонером TVS2000, які, до того ж, є найпоширенішими вагонами у Туреччині. Нічні магістральні поїзди складаються зі спальних вагонів і вагонів-ресторанів, в той час як в деяких потягах на додаток встановлюються ще й вагони-купе. Регіональна лінія Регіональне залізничне сполучення — пов'язує великі міста з сусідніми містечками, селами, селищами та іншими містами Турецької Республіки. Ці поїзди є найбільш повільними у залізничній транспортної системи Туреччини, через те, що роблять часті зупинки на своєму шляху. Всі регіональні залізничні потяги працюють в межах свого регіонального центру. Найбільш частий регіональний залізничний маршрут пролягає між Аданою і Мерсіном і включає 27 щоденних поїздів в кожному напрямку.[8] Потяги регіональної лінії в основному пересуваються за допомогою дизельних або електричних двигунів, однак, деякі поїзди до сих пір пересуваються за допомогою локомотивів. Потяги з локомотивом складаються з вагонів TVS2000 або застарілих вагонів Pullman. Регіональні поїзди відчувають нестачу в будь-яких бортових послугах, за винятком бортового харчування на більшості поїздів. Вагони DMU000 і DM30000 є стандартними для багатьох регіональних маршрутів, в основному вони курсують на південь від Ізміру. Приміська лінія Приміське залізничне сполучення — об'єднує різні райони та регіони великих міст. В цей час в основному представлені в Стамбулі, Анкарі, Газіантепі та Гебзі. Крім того, присутня також залізнична мережа Мармарай в Стамбулі, яка забезпечує транскордонне залізничне сполучення між Босфором. Всього мережа приміьских залізниць має протяжність 76.6 км. Повністю введена в експлуатацію у 2019 році. Всі приміські залізничні перевезення працюють за своїм власним маршрутом, аналогічного деяким системам швидкісної залізниці в деяких європейських країнах, і повністю інтегровані з системою мережі громадського транспортну своїх міст, завдяки чому істотно зменшують навантаження на транспортну інфраструктуру. Міжнародна лініяМіжнародне залізничне сполучення — об'єднує великі міста Туреччини з великими містами сусідніх країн. Зараз з території Туреччини курсує три міжнародними залізничними лініями — поїздами зі Стамбула в Софію і Бухарест і поїздом з Карса в Баку. Раніше, також існував поїзд курсує за маршрутом Стамбул-Салоніки, проте, через економічну кризу 2011 року в Греції він, разом із всіма закордонними поїздами Греції був скасований.[9] Раніше планувалася спорудження міжнародної залізничної лінії на Близький Схід, однак через нестабільну ситуацію на території Іраку і Сирії ці плани були згорнуті на невизначений термін.  Закордонні залізничні лінії
КомпаніїУ поєднанні з усіма своїми дочірніми компаніями й філіями державна компанія Турецька залізниця має фактичну монополію на пасажирські та вантажні залізничні перевезення, а також на виробництво залізничної техніки, обслуговування і будівництво залізничних ліній. Компанія також управляє 7 портами та 5 заводами по виробництву техніки. Філії Турецької залізниці находяться в 8 регіональних центрах Турецької Республіки. Всього компанія має 981 залізничною станцією по всій країні.[5] Дочірні компанії
Рухомий складВикористовувані поїздиЛокомотиви
Поїзди
Дрезини
Вагони
Списані поїздиЛокомотиви
Trainsets
Дрезини
Бібліографія
Примітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
,_Flag_of_Syria_(1980%E2%80%932024).svg){kind=small}
