|
Закон ПаркінсонаЗакон Па́ркінсона — емпіричний закон, який стверджує, що будь-яка робота завжди заповнює весь відведений на неї час. Сформульований істориком Сирілом Норткотом Паркінсоном у його сатиричній статті, надрукованій в британському журналі «The Economist» у 1955 році й пізніше виданий разом з його іншими статтями в книзі «Parkinson's Law: The Pursuit of Progress», (Лондон, John Murray, 1958). Паркінсон зробив свої висновки на великому досвіді роботи британських державних установ. Згідно з Паркінсоном, у цього закону є дві рушійні сили:
Він також помітив, що загальна кількість зайнятих у бюрократії росла на 5-7 % на рік безвідносно до будь-яких змін в обсязі необхідної роботи (якщо такі були взагалі). «Законами Паркінсона» також називають різні закони й спостереження, похідні від основного закону: так, щодо комп'ютерів закон Паркінсона формулюють у такий спосіб: «Обсяг даних росте так, щоб заповнити все місце на носії», або: «Збільшення обсягів пам'яті та носіїв приводить до нових технологій, що вимагають більше пам'яті та місця». Закон Паркінсона часто узагальнюють: «Попит на ресурс завжди росте відповідно до пропозиції ресурсу». Браян Трейсі висунув інтерпретацію цього у своєму курсі «21 секрет успіху мільйонерів»: «витрати ростуть так, щоб бути відповідними доходам». Паркінсон також запропонував правило, що стосується ефективності адміністративних органів. Він визначає коефіцієнт марності комітету (англ. Coefficient of Inefficiency) як кількість його членів, починаючи з якого комітет стає повністю непрацездатним. Паркінсон привів напівжартівливу формулу для обчислення цього коефіцієнта з декількох параметрів, у результаті якої одержав коефіцієнт марності, що лежить «між 19,9 й 22,4 (десяті частки показують часткову присутність, тобто тих, хто посидів і пішов)». Закони
Аксіоми
Закон медичних дослідженьУспішні дослідження стимулюють підвищення фінансування, що приводить до повної неможливості подальших досліджень. Закон тисячіУстанова, у якій працює понад тисячу співробітників, стає «вічною» імперією, що створює настільки багато внутрішньої роботи, що більше не має потреби в контактах із зовнішнім світом. Закон відмови від авторства ідеїСпритність у вибиванні субсидій — це, головним чином, уміння вселити чиновникам, що відповідають за фінанси, впевненість у тому, що саме вони були ініціаторами проведення досліджень за вашою темою, а ви лише підкоряєтесь їм, неохоче й усупереч власним переконанням, погоджуючись із усіма їхніми пропозиціями. Закон затримкиВідтермінування — найнадійніша форма відмови. Закон телефонуЕфективність телефонної розмови зворотно пропорційна витраченому на неї часу. Закон місіс ПаркінсонТеплота, вироблена домашніми турботами, наростає й переповнює даний індивідуум, від якого може бути передана тільки індивідуумові більш холоднокровному. Див. такожЛітература
Посилання
|