Цей розділ потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. Причина — плутаність. Ви можете допомогти, переробивши його. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.(лютий 2023)
Почав свою спортивну кар'єру в місцевому клубі «Гражау Каунтрі Клуб» під Ріо, де провів своє дитинство. Потім 6 років грав за «Фламенго». Після цього підписав контракт з міланським «Інтером», але через перевищення ліміту на легіонерів його віддали в оренду до «К'єво», де не провів жодного матчу. Влітку 2005 року Сезар повернувся до «Інтера» і підписав трьохрічний контракт. На позиції основного голкіпера замінив Франческо Тольдо. Дебют Сезара в збірній Бразилії відбувся в 2004 році. Він був переможцем Кубка Америки 2004, а на чемпіонаті світу 2006 року був третім голкіпером. На ЧС-2010 був основним воротарем. Є одним із найкращих воротарів світу. У Лізі чемпіонів УЄФА 2009-10 парирував «мертвий» удар в «дев'ятку» від Ліонеля Мессі.
Влітку 2013 міг двічі покинути «Квінс Парк Рейнджерс» та перейти в «Наполі» (Неаполь, Італія) або «Фіорентину» (Флоренція, Італія), але обидва трансфери не відбулися, тому що сам футболіст вимагав більшу заробітну плату, ніж йому пропонували вказані клуби. Одружений, має двох дітей.
В 2018 році Жуліо Сезар оголосив про завершення своєї футбольної кар'єри[3].