Попередниками механічних жниварок були примітивні ручні жниварні пристрої. Поширений на Україні у XIX столітті їх різновид отримав жартівливу назву «лобогрійки» — за важкість роботи з нею[3][4].
Згідно з Плінієм Старшим і Палладієм, стародавні галли використовували у великих господарствах архаїчний прообраз механічної жниварки, що називався по-латині vallus. Він являв собою двоколісний візок, споряджений кошем для збору колосся з рядом зазублених лез на передньому відкритому боці. Тваринна запряжка не тягнула, а штовхала цей прилад на полі під час жнив. Поширення цієї жниварки обмежений Бельгійською Галлією і пов'язується з тодішнім браком робочих рук у цьому районі. Збереглось кілька зображень vallus на барельєфах[5][6].
Винахідником сучасної жниварки вважається Сайрус Маккормік, котрий у 1831 році сконструював, а у 1834 запатентував першу роботоздатну жниварку, що працювала на кінній тязі[7]. До 1850-х років термін дії оригінальних патентів Хассі та МакКорміка закінчився, і багато інших виробників випустили на ринок подібні машини[8].
Класифікація жниварок
За типом агрегатування зі сільгосптехнікою
Навісна (працює в парі з комбайном, або з енергозасобом)
Прямого комбайнування (коли збирання врожаю відбувається за один етап). Деякі конструкції передбачають автоматичне зв'язування стебел у снопи: такі жниварки називаються снопов'язалками.
Роздільного комбайнування (спочатку врожай скошується та складається у валок[9], потім після підсихання колосся відбувається його підгрібання підбирачем[10] та подальший обмолот у бункері зернозбирального комбайна
Основні робочі вузли жниварки викладені на схемі, прикріпленій до статті[прояснити][11]
Окремо виділяють очісуючі жниварки, які не зрізають стебла, а тільки вичісують зерно з колосся.
Виробники жниварок в Україні
В Україні виробництвом цього обладнання давно займаються заводи жаток-Бердянський [Архівовано 14 березня 2018 у Wayback Machine.] та Херсонський [Архівовано 22 березня 2018 у Wayback Machine.].
Враховуючи історічну специфіку, ці підприємства виготовляють різноманітне обладнання для збирання врожаю. Приорітетними напрямками залишаються зернові жниварки, соняшникові та кукурудзяні жниварки. Перспективним для заводів жаток, на даний момент є виготовлення соняшникових жниварок.
↑Edmond Fouss. Le vallus ou la moissonneuse des Trévires // Le Pays Gaumais. — 1958. — Т. XIX. — С. 129.
↑Claude Nicolet, Rome et la conquête du monde méditerranéen 264–27 av. J.-C., Paris, PUF, coll. " Nouvelle Clio, l'Histoire et ses problèmes ", 2001, 10-e éd. (1-re éd. 1979), 462 p. ISBN 2-13-051964-4, p. 100