Жниварка

Жниварка великим планом
Жниварка треверів з Монтабона під Бюзенолем (Бельгія). Барельєф II ст. Гомський музей, Віртон.

Жнива́рка[1], жатка[2] — машина для скошування зернових культур та складання у валки чи зв'язування у снопи зернових та інших сільськогосподарських культур. Жниварки бувають зернові, зернобобові, конопляні, для збирання цукрових буряків, соняшникова жатка та кукурудзяна.

Історія

Попередниками механічних жниварок були примітивні ручні жниварні пристрої. Поширений на Україні у XIX столітті їх різновид отримав жартівливу назву «лобогрійки» — за важкість роботи з нею[3][4].

Згідно з Плінієм Старшим і Палладієм, стародавні галли використовували у великих господарствах архаїчний прообраз механічної жниварки, що називався по-латині vallus. Він являв собою двоколісний візок, споряджений кошем для збору колосся з рядом зазублених лез на передньому відкритому боці. Тваринна запряжка не тягнула, а штовхала цей прилад на полі під час жнив. Поширення цієї жниварки обмежений Бельгійською Галлією і пов'язується з тодішнім браком робочих рук у цьому районі. Збереглось кілька зображень vallus на барельєфах[5][6].

Винахідником сучасної жниварки вважається Сайрус Маккормік, котрий у 1831 році сконструював, а у 1834 запатентував першу роботоздатну жниварку, що працювала на кінній тязі[7]. До 1850-х років термін дії оригінальних патентів Хассі та МакКорміка закінчився, і багато інших виробників випустили на ринок подібні машини[8].

Класифікація жниварок

За типом агрегатування зі сільгосптехнікою
  1. Навісна (працює в парі з комбайном, або з енергозасобом)
  2. Причіпна (агрегатується з колісними тракторами)
За методами комбайнування
  1. Прямого комбайнування (коли збирання врожаю відбувається за один етап). Деякі конструкції передбачають автоматичне зв'язування стебел у снопи: такі жниварки називаються снопов'язалками.
  2. Роздільного комбайнування (спочатку врожай скошується та складається у валок[9], потім після підсихання колосся відбувається його підгрібання підбирачем[10] та подальший обмолот у бункері зернозбирального комбайна

Основні робочі вузли жниварки викладені на схемі, прикріпленій до статті[прояснити][11]

Окремо виділяють очісуючі жниварки, які не зрізають стебла, а тільки вичісують зерно з колосся.

Виробники жниварок в Україні

В Україні виробництвом цього обладнання давно займаються заводи жаток-Бердянський [Архівовано 14 березня 2018 у Wayback Machine.] та Херсонський [Архівовано 22 березня 2018 у Wayback Machine.]. Враховуючи історічну специфіку, ці підприємства виготовляють різноманітне обладнання для збирання врожаю. Приорітетними напрямками залишаються зернові жниварки, соняшникові та кукурудзяні жниварки. Перспективним для заводів жаток, на даний момент є виготовлення соняшникових жниварок.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Жниварка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. ↑ Жатка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  3. ↑ Лобогрійка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  4. ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
  5. ↑ Edmond Fouss. Le vallus ou la moissonneuse des Trévires // Le Pays Gaumais. — 1958. — Т. XIX. — С. 129.
  6. ↑ Claude Nicolet, Rome et la conquête du monde méditerranéen 264–27 av. J.-C., Paris, PUF, coll. " Nouvelle Clio, l'Histoire et ses problèmes ", 2001, 10-e éd. (1-re éd. 1979), 462 p. ISBN 2-13-051964-4, p. 100
  7. ↑ Cyrus H. McCormick US X8277 I1 Improvement in machines for reaping small grain [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.]. June 21, 1834.
  8. ↑ Hurt, R. Douglas (2001-03). Dream Reaper: The Story of an Old-Fashioned Inventor in the High-Tech, High-Stakes World of Modern Agriculture. 1995. Craig Canine. Isis. Т. 92, № 1. с. 225—226. doi:10.1086/385153. ISSN 0021-1753. Процитовано 21 березня 2023.
  9. ↑ Жатка прицепная для трактора. Архів оригіналу за 3 листопада 2018. Процитовано 12 січня 2020.
  10. ↑ Підборщик валків до комбайну ППН-3,4. Архів оригіналу за 13 березня 2018. Процитовано 13 березня 2018.
  11. ↑ А. М. Гуревич, И. Ф. Сергеев, Н.П. Сычугов, В. И. … (1973). Справочник комбайнера. Москва: Россельхозиздат. (рос.)

Джерела


Плуг Це незавершена стаття про сільське господарство.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.