Жегалін Іван Кузьмич

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Жегалін.
Жегалін Іван Кузьмич
Народився22 серпня 1906(1906-08-22)
Синодське (Саратовська область), Вольський повітd, Саратовська губернія, Російська імперія
Помер13 квітня 1984(1984-04-13) (77 років)
Москва, СРСР
ПохованняНоводівичий цвинтар
Країна СРСР
Національністьросіянин
Діяльністьполітик
Alma materУральський державний технічний університетd і Вища партійна школа при ЦК ВКП(б)d
Знання мовросійська
ЧленствоЦК КПРС
ПартіяКПРС
Нагороди
орден Леніна орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За освоєння цілинних земель»

Іван Кузьмич Жегалін (22 серпня 1906(19060822), село Сенодське Вольського повіту Саратовської губернії, тепер Воскресенського району Саратовської області, Російська Федерація — 13 квітня 1984, місто Москва) — радянський діяч, 1-й секретар Грозненського і Сталінградського обкомів КПРС, надзвичайний і повноважний посол СРСР у Румунській Народній Республіці. Депутат Верховної ради Туркменської РСР 2-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 3—5-го скликань. Член ЦК КПРС у 1952—1966 роках.

Життєпис

Народився в родині робітника. З 1920 року працював помічником слюсаря, слюсарем, рахівником на залізниці.

З 1925 по 1929 рік навчався в технікумі Народного комісаріату шляхів сполучення СРСР у місті Ашхабаді.

Член ВКП(б) з 1926 року.

У 1929—1933 роках — машиніст паровоза, заступник начальника депо, заступник начальника 3-го експлуатаційного району Оренбурзької залізниці.

У 1933 році — інструктор Оренбурзького міського комітету ВКП(б).

У 1933—1937 роках — директор, головний інженер заводу імені Чкалова в місті Кірові.

У 1936 році закінчив Уфимський індустріальний інститут господарників.

У 1937—1939 роках — секретар, технічний керівник ремонтної бази ваговимірювальних приладів у місті Оренбурзі (Чкалові).

З 1939 року — на партійній роботі в Чкаловській області.

У вересні 1941—1945 роках — секретар Чкаловського обласного комітету ВКП(б) з палива, заступник секретаря Чкаловського обласного комітету ВКП(б).

У 1945 — січні 1947 року — 1-й секретар Красноводського обласного і міського комітетів КП(б) Туркменістану.

У 1947 — грудні 1948 року — 3-й секретар, секретар Ростовського обласного комітету ВКП(б).

У 1948 році закінчив заочно Вищу партійну школу при ЦК ВКП(б).

У грудні 1948 — 1949 року — 2-й секретар Ростовського обласного комітету ВКП(б).

У 1949 році — інспектор ЦК ВКП(б).

У вересні 1949 — грудні 1955 року — 1-й секретар Грозненського обласного комітету ВКП(б) (КПРС).

У 1955 році — в апараті ЦК КПРС.

У грудні 1955 — 26 листопада 1960 року — 1-й секретар Сталінградського обласного комітету КПРС.

27 листопада 1960 — 15 грудня 1965 року — надзвичайний і повноважний посол СРСР у Румунській Народній Республіці.

У 1966—1976 роках — заступник міністра транспортного і сільськогосподарського машинобудування СРСР.

З 1976 року — на пенсії в місті Москві.

Похований на Новодівочому цвинтарі Москви.

Нагороди та відзнаки

Джерела