|
Ефір (стихія)Ефір або етер (дав.-гр. αἰθήρ — верхній шар повітря; лат. aether) — найтонша п'ята стихія в античній і середньовічній натурфілософії, фізиці й алхімії. Синонімами були терміни «п'ята стихія» («п'ятий елемент»), «п'яте тіло» (дав.-гр. πέμπτον σῶμα, лат. quintum corpus; «п'яте просте тіло»), «п'ята сутність» (лат. quinta essentia, «квінтесенція»). Латинські еквіваленти терміна використовувалися в римській та середньовічній філософії. Спочатку в давньогрецькій міфології термін «ефір» позначав верхній (гірський), особливо тонкий (розріджений), прозорий і променистий шар повітря, яким дихають боги. Приблизно в такому сенсі (небесна речовина) цей термін вживали в ранній давньогрецькій філософії досократики — Анаксагор, Емпедокл. Емпедокл створив вчення про чотири стихії (елементи) — воду, землю, вогонь і повітря. Арістотель додав до них найтоншу п'яту стихію, п'ятий елемент — ефір, який він протиставляв іншим чотирьом. Чотири стихії, з яких складається весь підмісячний світ, здійснюють рух по вертикалі і горизонталі і можуть перетворюватися одна в іншу. Небесні тіла, які містяться у сферах космосу на рівні Місяця і вище (надмісячний світ), складаються з ефіру, який вічний, не переходить в інші стихії та здійснює колові рухи. Цей термін зберігся в римській і середньовічній філософії. Його вживав Лукрецій. Квінтесенція Термін «квінтесенція» пізніше набув і самостійного значення. Зокрема, у Парацельса квінтесенція — найтонша субстанція взагалі, «екстракт» усіх елементів. Такою квінтесенцією світу, яку виготовив Бог із «витяжки» цілого світу, ніби в гігантській алхімічній лабораторії, за Парацельсом, є людина. ЮнікодЮнікод включає алхімічний символ ефіру (лат. quinta essentia).
Див. також
Література
|
|||||||||||||||||||
