У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Ефір.
Ефір або етер (дав.-гр.αἰθήρ — верхній шар повітря; лат.aether) — найтонша п'ята стихія в античній і середньовічнійнатурфілософії, фізиці й алхімії. Синонімами були терміни «п'ята стихія» («п'ятий елемент»), «п'яте тіло» (дав.-гр.πέμπτον σῶμα, лат.quintum corpus; «п'яте просте тіло»), «п'ята сутність» (лат.quinta essentia, «квінтесенція»). Латинські еквіваленти терміна використовувалися в римській та середньовічній філософії.
Спочатку в давньогрецькій міфології термін «ефір» позначав верхній (гірський), особливо тонкий (розріджений), прозорий і променистий шар повітря, яким дихають боги.
Емпедокл створив вчення про чотири стихії (елементи) — воду, землю, вогонь і повітря. Арістотель додав до них найтоншу п'яту стихію, п'ятий елемент — ефір, який він протиставляв іншим чотирьом. Чотири стихії, з яких складається весь підмісячний світ, здійснюють рух по вертикалі і горизонталі і можуть перетворюватися одна в іншу. Небесні тіла, які містяться у сферах космосу на рівні Місяця і вище (надмісячний світ), складаються з ефіру, який вічний, не переходить в інші стихії та здійснює колові рухи.
Цей термін зберігся в римській і середньовічній філософії. Його вживав Лукрецій.
Термін «квінтесенція» пізніше набув і самостійного значення. Зокрема, у Парацельса квінтесенція — найтонша субстанція взагалі, «екстракт» усіх елементів. Такою квінтесенцією світу, яку виготовив Бог із «витяжки» цілого світу, ніби в гігантській алхімічній лабораторії, за Парацельсом, є людина.
Юнікод
Ця сторінка чи розділ містить спеціальні символи Юнікоду. Якщо у вас відсутні необхідні шрифти, деякі символи можуть відображатися неправильно.
Юнікод включає алхімічний символ ефіру (лат.quinta essentia).