Ернст Яндль (нім.Ernst Jandl; 1 серпня1925(19250801), Відень — 9 червня2000, Відень) — австрійський поет, послідовник конкретної поезії та радикального експериментаторства в літературі.
Біографія
Ернст Яндь та Фрідеріке Майрекер на публічних читаннях (1974)
Ернст Яндль був старшим сином в родині банківського службовця Віктора Яндля (1894—1973) та вчительки Луїзи Яндль, до шлюбу Раппель (1902—1940). У Ернста було двоє молодших братів: Роберт (1929—1993), який став архітектором, та Герман Яндль (*1932), що працював учителем, а потім також став письменником. Обоє батьків цікавилися мистецтвом. Батько Ернста Яндля не цікавився кар'єрою й весь вільний час присвячував малярству, яке опанував як самоук. Мати після народження Ернста вже не повернулася до вчителювання. 1934 року вона захворіла на міастенію в гострій формі. Саме тоді вона почала писати вірші та прозу, частина її текстів була надрукована. Під впливом матері Ернст також відкрив для себе письменство. У 12 років Ернст опублікував свій перший вірш, що називався «Повінь»[3]. У підлітковому віці Ернст мав постійні коонфлікти з матір'ю на ґрунті її релігійності, яка значно поглибилася у зв'язку з її хворобою. 6 квітня 1940 року мати Ернста Яндля померла, що було глибокою травмою для нього на все подальше життя. Водночас Яндль здобув і більше свободи, оскільки зміг читати багатьох авторів, які мати йому забороняла. Особливо близькими для Яндля стали поезії Йоганнеса-Роберта Бехера, Августа Штрамма та Вільгельма Клемма. 1943 року Яндль закінчив віденьську гімназію на Кундмангассе. Яндль та його шкільні друзі відкидали ідеї націонал-соціалізму та трималися остронь від молодіжної організації Гітлер'югенд. Натомість Яндль відкрив для себе джаз, який нацистська влада розглядала як один з видів дегенеративного мистецтва.
1943 року Яндля призвали у військо, де він намагався всіляко відсунути час відбуття на фронт. Врешті після замаху на Гітлера військову частину, в якій був Яндль, відправили на західний фронт. Події Другої світової війни та роль в ній Німеччини Яндль відпочатку розглядав як суцільну катастрофу, тож потрапивши на фронт, разом з товаришами здався в американський полон. Кілька років Яндль провів у таборі для військовополонених у Великій Британії, де працював перекладачем, був звільнений 1946 року й повернувся до Відня.
Після війни Яндль вступив до Віденського університету, де вивчав німецьку та англійську філологію. По закінченні викладав у гімназії (1949–1979). Першу збірку віршів видав 1956 року. 1954 року одружився з поетесою Фрідеріке Майрекер, з якою прожив усе життя. Разом вони написали низку творів.
Справжній літературний успіх прийшов до Яндля досить пізно, лише в 1960-і роки, оскільки тривалий час його тексти та виступи сприймалися як літературна провокація.
9 червня 2000 року Ернст Яндль помер унаслідок серцевого нападу. Похований на Центральному віденському цвинтарі (група 33 G, номер 29).
Твори Яндля було відзначено великою кількістю премій та нагород. Зараз деякі його вірші увійшли до канону текстів, що вивчаються в німецьких та австрійських школах.
↑Klaus Siblewski: a komma punkt ernst jandl. Ein Leben in Texten und Bildern, S. 12-13, 29-21, 25, 36-37, Abdruck des Gedichts Hochwasser S. 24.
Див. також
Фрідеріке Майрекер — австрійська поетеса в жанрах конкретної поезії та верлібру, дружина Ернста Яндля.
Література
Heinz Ludwig Arnold (Hrsg.): Ernst Jandl. In: text + kritik 129, edition text + kritik, München 1996, ISBN 3-88377-518-5.
Nils Bernstein: «kennen sie mich herren / meine damen und herren». Phraseologismen in moderner Lyrik am Beispiel von Ernst Jandl und Nicanor Parra. Königshausen & Neumann, Würzburg 2011, ISBN 9783826046995.
Bernhard Kraller (Hrsg.): Ernst Jandl. In: Wespennest. Nr. 125, Wespenst, Wien 2002, ISBN 3-85458-125-4.
Friederike Mayröcker: Requiem für Ernst Jandl. Suhrkamp, Frankfurt am Main 2001, ISBN 3-518-41216-7.
Volker Kaukoreit, Kristina Pfoser (Hrsg.): Gedichte von Ernst Jandl. In: Reclams Universal-Bibliothek, Nr. 17519, Interpretationen, Reclam, Stuttgart 2002, ISBN 3-15-017519-4.
Kristina Pfoser-Schewig (Hrsg.): Für Ernst Jandl. Texte zum 60. Geburtstag. Werkgeschichte. In: Zirkular Sondernummer 6. Dokumentationsstelle für neuere österreichische Literatur, Wien 1985, ISBN 978-3900467067.
Wendelin Schmidt-Dengler (Hrsg.): Ernst Jandl. Materialienbuch. Luchterhand, Darmstadt 1982, ISBN 3-472-61364-5.
Klaus Siblewski: a komma punkt ernst jandl. Ein Leben in Texten und Bildern. Luchterhand, München 2000, ISBN 3-630-86874-6.
Klaus Siblewski (Hrsg.): Ernst Jandl. Texte, Daten, Bilder. Luchterhand, Frankfurt am Main 1990, ISBN 3-630-61907-X.
Anne Uhrmacher: Spielarten des Komischen. Ernst Jandl und die Sprache, Niemeyer, Tübingen 2007 (Germanistische Linguistik, Bd. 276). ISBN 978-3-484-31276-0.
Michael Vogt (Hrsg.): «stehn JANDL gross hinten drauf» Interpretationen zu Texten Ernst Jandls. Aisthesis, Bielefeld 2000, ISBN 3-89528-284-7.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ернст Яндль
