|
Ерміна Ангальт-Бернбург-Шаумбург-Гоймська
Ермі́на Ама́лія Марі́я А́нгальт-Бе́рнбург-Шаумбу́рг-Го́ймська (нім. Hermine Amalie Marie von Anhalt-Bernburg-Schaumburg-Hoym, угор. Hermina Mária Amália anhalti), (нар. 2 грудня 1797 — пом. 14 вересня 1817) — принцеса Ангальт-Бернбург-Шаумбург-Гоймська з роду Асканіїв, донька князя Ангальт-Бернбург-Шаумбург-Гойму Віктора II та принцеси Нассау-Вайльбургу Амалії, дружина палатина Угорщини Йозефа Габсбурга. БіографіяРанні рокиНародилась 2 грудня 1797 року в Гоймі. Стала первістком в родині принца Ангальт-Бернбург-Шаумбург-Гойму Віктора та його дружини Амалії Нассау-Вайльбурзької, з'явившись на світ за чотири роки після їхнього весілля. Мала молодших сестер: Адельгейду, Емму та Іду. Князівством в цей час правив їхній дід Карл Людвіг. У віданні родини знаходився Гоймський замок, збудований на початку XVIII століття,[1] а також замок Шаумбург.[2]  У 1806 році батько став правлячим князем Ангальт-Бернбург-Шаумбург-Гойму. Він помер, коли Ерміні було 14 років. Матір за кілька місяців взяла другий шлюб із Фрідріхом фон Штайн-Лібенштайном, від якого народила сина Фрідріха Густава. Новим володарем князівства став двоюрідний дід принцеси, Фрідріх. Його правління тривало лише вісім місяців: у грудні 1812 року він пішов з життя, не залишивши нащадків. Землі країни відійшли назад до Ангальт-Бернбурга, яким правив герцог Алексіус. Втім, графства Гольцаппель та Шаумбург залишилися за Ерміною.[3] Палатина УгорщиниУ віці 17 років принцеса взяла шлюб із 39-річним палатином Угорщини Йозефом Габсбургом. Для нареченого це був другий шлюб. Його перша дружина Олександра Романова померла після пологів у 1801 році, дитині також не вдалося вижити. Весілля відбулося 30 серпня 1815 у замку Шаумбург. Після прибуття до Угорщини молодята деякий час мешкали в маєтку Альчут.[4] Офіційною резиденцією подружжя стала Будайська фортеця.  Шлюб виявився щасливим. Місцеве населення Буди, яке сповідувало реформатську віру, також було задоволене цим союзом, оскільки знайшло у новій палатині покровительку протестантизму.[5] На будівництво реформатської церкви вона пожертвувала з особистих коштів 16 000 форинтів та 12 червня 1816 року власноруч заклала перший камінь до її фундаменту. Значної ролі в політичному чи суспільному житті Угорщини не грала, однак була відома своїм милосердям та сердечністю, що зробило її дуже популярною.[6] Займалася благодійністю. 1816 рік був неврожайним для Угорщини, почався голод, виросли ціни на продукти. За попередніми оцінками, зимою 1816—1817 років близько 50 000 осіб страждали від голоду.[5] Ерміна навесні 1817 року заснувала дві благодійні асоціації у Буді та Пешті.[7] Устав обох був затверджений у травні місяці. Члени ради асоціацій розподіляли гроші та пожертвування (продукти харчування, одяг, паливо, ліки) в своєму районі або видавали їх тим, хто звертався за допомогою; намагалися розшукати нужденних бідняків, які не зверталися за допомогою; платили сім'ям людей з фізичними вадами, які не могли піклуватися про себе, а також тим, хто доглядав дітей-сиріт, яких не можна було відправити в школу. Занедбані пацієнти, які потребували догляду, поміщувалися до міської лікарні за рахунок коштів асоціації.[8] Із закінченням великого голоду асоціації створили власні фундації. Так, вони організували «центр догляду», в якому «бідні люди похилого віку, які все життя присвятили чесній роботі, були повністю запезпечені». Для дітей-сиріт шкільного віку або кинутих дітей були створені «коливальні інститути», де вони навчалися не лише елементарним знанням, а й фаху. У дусі системи громадянських цінностей велика увага приділялася усуненню передбачуваної причини бідності та безробіття. В обох містах експериментували з інститутом «соціальної зайнятості», в основному для літніх людей, які залишилися без засобів до існування, і, здебільшого, їм давали легку роботу: в'язання, прядіння тощо.[8] Ерміна 14 вересня 1817 року народила недоношених близнюків,[9] які проте вижили:
 В той же день ерцгерцогиня померла. Про її смерть було повідомлено 18 вересня у газеті «Vereinigte Ofner und Pester Zeitung», 19 вересня «Magyar Kurír» опублікував детальний звіт. Стан малюків побоювань не вселяв, хоча їх й вимагали негайно охрестити.[5] 20 вересня палатину у вохристо-жовтій сукні, розшитій золотими нитками, поховали у крипті реформатської церкви. Її серце у срібній урні було поховано поруч. Будівля ще не була завершена, тому перед собором була поставлена охорона. Під час зимової повені 1838 року церква сильно постраждала. 23 квітня того ж року парафіяльний священник Рудольф Вінсентій від свого імені запитав думки архієпископа Естергома щодо перепоховання тіла Ерміни у каплиці Святого Станіслава.[5] Було вирішено перенести прах ерцгерцогині до палатинського склепу в Будайській фортеці. 3 жовтня 1977 року гробниця була відкрита. Виявилося, що тіло ерцгерцогині зберіглося не надто добре, в той час, як сукня була в задовільному стані.[5] За два роки після смерті дружини Йозеф узяв третій шлюб із Марією Доротеєю Вюртемберзькою, яка народила йому ще п'ятьох дітей. Графства Гольцаппель та Шаумбург відійшли Стефану Францу,[3] який, після виїзду з Угорщини, йменував себе князем Шаумбургу. Нагороди
Вшанування пам'ятіГенеалогія
Примітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
