Едмунд Внук-Липинський

Едмунд Внук-Липинський
пол. Edmund Wnuk-Lipiński
Едмунд Внук-Липинський. Варшава, 17 квітня 2008 року.
Народився4 травня 1944(1944-05-04)
Суха (Куявсько-Поморське воєводство)
Помер4 січня 2015(2015-01-04) (70 років)
Варшава
ПохованняВавжишевський цвинтарd
ГромадянствоПольща Польща
Національністьполяк
Діяльністьписьменник, соціолог
Галузьсоціологія і політична соціологія
Alma materFaculty of Philosophy and Sociology, University of Warsawd і Варшавський університет (1966)[1]
Знання мовпольська
ЗакладУніверситет Нотр-Дам і Коледж Європи
Роки активності1978—2015
Напрямокфантастика
Жанроповідання, повість, роман
Magnum opus«Напіврозпад»
Нагороди
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)

Е́дмунд Внук-Липи́нський (пол. Edmund Wnuk-Lipiński; * 4 травня 1944(19440504), Суха — † 4 січня 2015, Варшава) — польський соціолог, письменник, що спеціалізувався в галузі фантастики.

Біографічні дані

1966 року Едмунд Внук-Липинський закінчив філософсько-суспільний факультет Варшавського університету. Здобув науковий ступінь доктора наук, а згодом — ступінь габілітованого доктора в галузі соціології[2]. У 1992 році став професором гуманітарних наук. Внук-Липинський спеціалізувався в соціології політики.

Він став засновником та першим директором Інституту політичних досліджень Польської академії наук. Внук-Липинський читав лекції в Інституті гуманітарних наук у Відні, в Університеті Нотр-Дам, у вищих навчальних закладах Канади, Норвегії, Франції (Національний центр наукових досліджень — Centre national de la recherche scientifique), Болгарії та Німеччини (Берлінський науковий колегіум — Wissenschaftskolleg). Був стипендіатом Віденського інституту гуманітарних наук (Institut für Die Wissenschaften vom Menschen), належав до численних міжнародних соціологічних товариств.

Внук-Липинський був завідувач кафедри соціології вищого навчального закладу Collegium Civitas у Варшаві. У 2006—2012 роках виконував обов'язки ректора цього університету. Також був членом патронатної ради Ягеллонського інституту.

Він був радником у галузі соціальної політики у профспілці «Солідарність», брав участь у дискусіях Круглого стола від імені демократичної опозиції. З 1989 по 1991 керував групою наукових радників у Громадянському парламентському клубі[3]. З 2008 року Внук-Липинський належав до Ради в галузі освіти і досліджень при президентові Польщі[4][5]. У 2010 році Внук-Липинський був членом комітету підтримки Броніслава Коморовського на позачергових президентських виборах у Польщі[6].

5 жовтня 2011 року президент Польщі Броніслав Коморовський удостоїв Едмунда Внука-Липинського звання Командора Ордена Відродження Польщі «за видатні досягнення в науково-дослідній, освітній і соціальній діяльності, за популяризацію науки в Польщі та в усьому світі»[7].

Едмунд Внук-Липинський помер 4 січня 2015 року після важкої хвороби у Варшаві[8][9]. Прощання відбулося 9 січня в церкві святої Анни, а поховали Внука-Липинського на Вавжишевському цвинтарі[pl][10][11][12].

Літературна творчість

Як письменник Едмунд Внук-Липинський спеціалізувався в жанрі соціологічної фантастики, описуючи ставлення людей з різних соціальних верств до панування тоталітарної держави. Поряд із Янушем Зайделем був основоположником цієї течії в польській науковій фантастиці.

Внук-Липинський дебютував 1968 року оповіданням «Кшись» («Krzyś»)[13], надрукованим у журналі «Горизонти техніки». Згодом опублікував збірку оповідань «Пророцтво» («Przepowiednia») у виданні «Polska nowela fantastyczna», том 6, 1986.

Він опублікував також трилогію «Апостезіон» («Apostezjon»), що складається з книжок «Вир пам'яті» («Wir pamięci», 1979), «Напіврозпад» («Rozpad połowiczny», 1988) та «Засновницьке вбивство» («Mord założycielski», 1989). 2000 року видавництво «SuperNOWA» випустило у світ єдине повне видання цього циклу (з поновленням тексту, який спочатку був вилучений внаслідок цензурного втручання).

У 1988 році письменника нагородили премією імені Януша Зайделя за «Напіврозпад»[3] і премією «Шльонкфа».

Оповідання Внука-Липинського «Діалог через річку» («Dialog przez rzekę») (1985) перекладено угорською мовою: «Párbeszéd a folyón át» (1986).

Публікації в галузі соціології

  • Praca i wypoczynek w budżecie czasu, Zakład Narodowy im. Ossolińskich, Gdańsk 1972
  • Metody badania czasu wolnego a socjologiczna interpretacja materiału empirycznego. Referat, Komitet Statystyki i Ekonometrii PAN, Gdańsk 1973
  • Czas wolny. Współczesność i perspektywy, Instytut Wydawniczy CRZZ, Warszawa 1975
  • Problematyka kształtowania się potrzeb czytelniczych, Instytut Książki i Czytelnictwa BN, Warszawa 1975
  • Rozumienie kultury. Szkice socjologiczne, Instytut Wydawniczy CRZZ, Warszawa 1979
  • Budżet — struktura społeczna — polityka społeczna, Zakład Narodowy im. Ossolińskich, Wrocław 1981
  • Rozpad połowiczny. Szkice z socjologii transformacji ustrojowej, Instytut Studiów Politycznych PAN, Warszawa 1991
  • Demokratyczna rekonstrukcja. Z socjologii radykalnej zmiany ustrojowej, Wydawnictwo Naukowe PWN, Warszawa 1996
  • Granice wolności. Pamiętnik polskiej transformacji, Scholar, Warszawa 2003
  • Świat międzyepoki, Znak, Kraków 2004
  • Socjologia życia publicznego, Scholar, Warszawa 2005

Ушанування

  • Іменем Внука-Липинського названо Інститут соціології — складову частину варшавського вишу «Collegium Civitas»[14].

Примітки

  1. https://nauka-polska.pl/#/profile/scientist?id=49507
  2. Autorzy nominowani do Nagrody Fandomu Polskiego im. Janusza A. Zajdla. fandom.art.pl. Процитовано 5 жовтня 2011.
  3. а б Edmund Wnuk-Lipiński w serwisie „Ludzie Wprost”. Процитовано 5 жовтня 2011.
  4. Grono kompetentnych osób. Президент Польщі. 19 лютого 2008. Архів оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 22 января 2015.
  5. Rada do spraw Edukacji i Badań Naukowych przy Prezydencie RP. Президент Польши. Архів оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 22 січня 2015.
  6. Komitet poparcia Bronisława Komorowskiego. onet.pl. 16 травня 2010. Процитовано 26 квітня 2014.
  7. Lista odznaczonych pracowników naukowych. Президент Польщі]]. Архів оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 22 січня 2015.
  8. Prof. Edmund Wnuk-Lipiński nie żyje. Wiadomości - Gazeta.pl. 4 січня 2015. Архів оригіналу за 4 січня 2015. Процитовано 22 січня 2015.
  9. Odszedł wybitny socjolog. Profesor Edmund Wnuk-Lipiński nie żyje. Dziennik.pl. 4 січня 2015. Архів оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 22 січня 2015.
  10. Edmund Wnuk-Lipiński. Gazeta Wyborcza. 8 січня 2015. Архів оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 22 січня 2015.
  11. Pogrzeb prof. Edmunda Wnuk-Lipińskiego. Collegium Civitas. 5 січня 2015. Архів оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 22 січня 2015.
  12. Żegnamy profesora Edmunda Wnuk-Lipińskiego. Instytut Spraw Publicznych. 9 січня 2015. Архів оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 22 січня 2015.
  13. Владимир Аникеев. НАУЧНАЯ ФАНТАСТИКА ПОЛЬШИ: ПИСАТЕЛИ И КРИТИКИ НАУЧНОЙ ФАНТАСТИКИ В ПОЛЬСКОЙ РЕСПУБЛИКЕ. Архів оригіналу за 10 листопада 2019. Процитовано 10 листопада 2019.
  14. «Instytut Socjologii im. Edmunda Wnuk-Lipińskiego». Сайт civitas.edu.pl. Прочитано 19.03.2020. Архів оригіналу за 19 березня 2020. Процитовано 19 березня 2020.

Зовнішні зв'язки