|
Егідіо Мартинович
Егідіо Мартинович (сербохорв. Egidio Martinović, 19 листопада 1907, Пула — 7 серпня 1993, там само) — югославський футболіст, що грав на позиції правого крайнього нападника. Виступав, зокрема, за загребські клуби ХАШК і «Конкордія», а також національну збірну Югославії. Дворазовий чемпіон Югославії. Клубна кар'єраНародився у місті Пула, де виступав у складі місцевої команди «Гріон». Коли батьки переїхали до Загреба, приєднався до команди ХАШК. Оскільки в той час у складі клубу могли грати лише студенти або школярі старшої школи, Мартинович записався до музичної академії, де вивчав гру на флейті[3]. Пізніше виступав у команді «Желєзнічар» (Загреб)[3]. А згодом у складі ще одного загребського клубу «Конкордія». В 1930 році виграв з командою перший в її історії титул чемпіона Югославії. Для потрапляння до фінального турніру клуб посів друге місце у чемпіонаті Загреба, а потім у кваліфікації переміг «Ілірію» з Любляни (6:1, 6:0). У фінальній шістці «Конкордія» набрала 15 очок, на два випередивши «Югославію» і «Хайдук». На рахунку Мартиновича 10 матчів і один гол у фінальному турнірі й два матчі у кваліфікації[4]. У 1931 році став з командою срібним призером чемпіонату, зігравши у фінальному турнірі 10 матчів, у яких забив 2 голи[5]. В 1932 році вдруге став чемпіоном країни. «Конкордія» посіла друге місце у кваліфікаційній групі, поступившись «Хайдуку». Фінальний турнір цього разу проводився за кубковою системою. Клуб переміг у чвертьфіналі «Вікторію» (Загреб) (3:0 і 7:3, забив по голу у кожному з матчів), а у півфіналі белградську «Югославію» (0:0, 6:1, відкрив рахунок у другій грі). У фіналі «Конкордія» двічі перемогла «Хайдук» з однаковим рахунком 2:1[6]. Четвертий раз поспіль «Конкордія» виступила у фінальному турнірі чемпіонату в 1933 році, посівши лише сьоме місце[7]. В 1934 році був учасником так званого Кубка семи — турніру, який організували 7 провідних клубів Югославії, як альтернативу національному чемпіонату, який у сезоні 1933/34 не був проведений через те, що клуби не досягли згоди щодо формату його проведення. «Конкордія» у цьому змаганні посіла четверте місце[8]. Загалом у фінальному турнірі чемпіонату Югославії в складі «Конкордії» зіграв в 1930—1938 роках 90 матчів і забив 34 голи[9]. Пізніше виступав також у командах «Марсонія» (Славонський Брод) і «Вараждин»[10]. Після війни працював тренером у різних провінційних клубах. Став засновником першої футбольної школи в місті Пула, а також, разом з іншими футболістами, був серед організаторів Пульської футбольної федерації й тренерської організації міста, президентом якої й був обраний[10]. Виступи за збірнуУ 1927 році дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Югославії у товариській грі проти збірної Угорщини (0:3). Вийшов на заміну у другому таймі замість знаменитого бомбардира Драгана Йовановича[11]. Мартинович мав італійське походження і в нього було італійське громадянство. Коли це стало відомо, його більше не запрошували до складу югославської збірної[3][10]. Проте, регулярно грав у складі збірної Загреба, взявши участь у 26 матчах[3]. Зокрема, в 1927 році був учасником популярного в країні Кубка Югославської федерації, що проводився для збірних найбільших міст країни. Загреб був переможцем трьох попередніх розіграшів турніру, але не зумів цього разу відстояти титул. У чвертьфіналі команда перемогла збірну Осієка з рахунком 5:2 (Мартинович забив один з голів), але поступилась у півфіналі збірній Суботиці — 4:5[12]. Статистика виступів за збірну Статистика матчів і голів за збірну —
 Югославія
Титули і досягнення
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
