Для забезпечення сталості передавального відношення необхідно щоб зуби коліс були виконані по кривій, у якої спільна нормаль, що проведена через точку дотику профілів зубів, завжди проходить через одну і ту ж точку на лінії, що сполучає центри зубчастих коліс, що зветься полюсом зачеплення.[3][4][5]
Першим як профілі спряжених зубів використовувати евольвенту запропонував Л.Ейлер.
Слід відзначити, що крім евольвентного зачеплення, що відповідає згаданій вимозі, існує циклоїдне і колове зачеплення (зачеплення Новікова).
Евольвентний профіль будується кінцем відрізка прямої, яка перекочується по колу, тобто вона є дотичною до кола і одночасно нормаллю до профілю евольвенти у відповідній точці. Точки дотику прямої до кола є центрами кривин евольвенти в даній точці. Отже, коло є геометричним місцем центрів кривизни, тобто еволютою евольвенти.
Побудова евольвентного зачеплення
Поданий нижче спосіб наближеної побудови евольвентного зубчастого зачеплення використовується при виконанні графічних зображень як уручну, так і за допомогою САПР.
Перед побудовою слід задати такі геометричні параметри:
висота ніжки зуба (на рис. позначена a);
висота голівки зуба (на рис. позначена b);
діаметр початкового кола (на рис. позначений D);
кут зачеплення (на рис. позначений φ);
колова товщина зуба st;
радіус кривини перехідної кривої у граничній точці профілю ρf.
Накреслити початкове коло (pitch circle) з діаметром D і центром шестерні O (зображене червоним кольором).
Провести коло вершин зубів (outside diameter) з центром у точці O з радіусом більшим за радіус початкового кола на висоту голівки зуба (зелений колір).
Провести коло впадин зубів (root diameter) з центром у точці O з радіусом меншим від радіуса початкового кола на висоту ніжки зуба (блакитний колір).
Провести дотичну до початкового кола (рожевий колір).
У точці дотику дотичної до початкового кола під кутом φ провести лінію зачеплення (line of action) (помаранчевий колір).
Побудувати коло з центром у точці O, дотичне до лінії зачеплення. Це коло є основним (base circle) на зображенні показане синім кольором.
Відзначити точку A на колі вершин зубів.
На прямій, що сполучає точки A і O відзначити точку B, що знаходиться на основному колі.
Розділити відстань AB на 3 рівні частини і позначити точкою C отриману третину від точки A в бік точки B на відрізку AB.
Від точки C провести дотичну до основного кола.
У точці дотику поставити точку D.
Розділити відстань DC на чотири рівні частини і позначити точкою E отриману четвертину відрізка DC від точки D у бік точки C'.
Провести дугу кола з центром в точці E, що проходить через точку C. Це буде частина однієї сторони зуба (помаранчевий колір).
Провести дугу кола з центром в точці перетину сторони зуба з початковим колом радіусом, рівним товщині зуба. Місце перетину з початковим колом (pitch circle) позначити точкою F. Ця точка буде знаходитись на протилежній стороні зуба.
Провести скруглення (fillet) між стороною зуба і колом впадин зубів (root diameter).
Провести дугу профілю зуба радіусом EC з точки F (позначено темно-зеленим).
Позначити місце перетину радіуса профілю зуба з основним колом точкою G
Провести лінію профілю другого боку зуба — дугу кола радіусом EC з точки G.
Додати скруглення біля основи зуба до кола впадин зубів (як і у попередньому кроці)
В результаті отримано профіль зуба. Частина зовнішнього кола між двома боковими поверхнями утворює вершину зуба.
Таку ж послідовність дій можна повторити для кожного зуба.
Стандартизація евольвентного зачеплення
З метою забезпечення взаємозамінності низка геометричних параметрів евольвентного зачеплення стандартизована. Відповідно до нормативної документації зубчасті колеса обирають за числом зубів і модулем , прийнявши сталими наступні параметри (за ГОСТ 13755-81[6]):
висота голівки зуба ;
глибина впадин ;
підрізання відсутнє, тобто або кут зачеплення дорівнює основному куту зачеплення ;
кут зачеплення °;
коефіцієнт висоти голівки зуба ;
коефіцієнт радіального зазору .
У США замість модуля використовується пітч , виходячи з дюймової системи мір довжин (1 дюйм=25.4 мм).