Дімов Олег Іванович (11 грудня 1986, Балта, УРСР, СРСР)[1] — український художник, фотограф.
Життєпис
Народився в 1986 році, в Балті, Україна. У 2009 році закінчив з відзнакою Одеське художнє училище ім. М. Б. Грекова, відділення живопису.[2]
Учасник творчого об'єднання Gruppa.[3][1] Працює в напрямках концептуальної і мінімалістичної фотографії.[4][5]
У 2016, виступав куратором та учасником проєкту Odesa Contemporary Art у ЄрміловЦентрі в Харкові та Інституті проблем сучасного мистецтва НАМУ.[5]
Представляв свої персональні проєкти в Українському домі,[6] Музеї сучасного мистецтва Одеси, Щербенко Арт Центрі, Київ. Брав участь в групових виставках в Мистецькому Арсеналі, Львівському палаці мистецтв та в рамках IV та V Одеської бієнале сучасного мистецтва.[3]
Лауреат спеціальної премії «МУХі / молоді українські художники 2017».[7][8]
Роботи знаходяться в колекціях Одеського національного художнього музею,[9][7] Музею сучасного мистецтва Одеси,[10] Мистецького Арсеналу,[1] Національного центру Український Дім, в приватних колекціях в Україні, Німеччині, Франції.[4][11]
Живе і працює в Одесі, Україна.
Творчість
Вибрані персональні виставки
- 2011 — «В пошуках рівноваги». Єврейський культурний центр «Beit Grand», Одеса.[2]
- 2010 — «За межею» і «Життя через фільтр». Центр сучасного мистецтва «AURUM», Одеса.[2]
Вибрані групові виставки
- 2023 — «Paradise Lost». Музей сучасного мистецтва Одеси та Одеський музей західного і східного мистецтва. Одеса, Україна.[30][31][32]
- 2023 — «Shapeshifters». Фонд ERSTE, Am Belvedere. Відень, Австрія.[33]
- 2023 — Благодійний день «Мистецтво та культура України». «Pfefferberg Theater». Берлін, Німеччина.[4]
- 2022 — «The Promise of Freedom». «ArtVilnius'22». Вільнюс, Литва.[34][35]
- 2022 — «Спалах. Українська фотографія сьогодні». Національний центр «Український Дім». Київ, Україна.[36]
- 2022 — «Дай мені завтра». «Conceptica». Лісабон, Потругалія.[37]
- 2021 — «ХХ-ХХІ: від двадцятих до двадцятих». Оновлена експозиція другого поверху Одеського національного художнього музею. Одеса, Україна.[4][38][39]
- 2019 — Міжнародна виставка сучасного мистецтва «аrt3f». Брюссель, Бельгія.[4]
- 2019 — «(Само)ідентифікація». Галерея «Invogue#Art». Одеса, Україна.[4]
- 2019 — «Pretty blue batch». «Treptow Ateliers». Берлін, Німеччина.[40]
- 2019 — «Artup». Щербенко Арт Центр. Київ, Україна.[4]
- 2019 — «Євген Дєменок. Кольоровий архів». Музей сучасного мистецтва Одеси. Одеса, Україна.[4]
- 2018 — «Kyiv Photo Week 2018». Комплекс «Toronto-Kyiv». Київ, Україна.[4]
- 2018 — «10 рокiв Музею сучасного мистецтва Одеси». Музей сучасного мистецтва Одеси. Одеса, Україна.[4]
- 2017 — Виставка фіналістів Конкурсу МУХi 2017. Лауреат спеціальної премії проекту. Національний музей Тараса Шевченка. Київ, Україна.[41][42]
- 2016 — «Odessa Contemporary Art». ЦСМ «ЄрміловЦентр». Харків, Україна / Інститут проблем сучасного мистецтва. Київ, Україна.[4]
- 2016 — «Принципи і відчуття». Музей коньячної справи М. Л. Шустова. Одеса, Україна.[4]
- 2015 — «Х ART-KYIV Contemporary-2015». Мистецький Арсенал. Київ, Україна.[4][43]
- 2014 — «Теорія вірогідності». Інститут проблем сучасного мистецтва. Київ, Україна.
- 2014 — «Горизонти темпоральності». Інститут проблем сучасного мистецтва. Київ, Україна / Музей західного та східного мистецтва. Одеса, Україна.[44][45]
- 2012 — «Високий замок». Дипломант виставки. Львівський Палац Мистецтв. Львів, Україна.
Кураторські проекти
Див. також
Примітки
- ↑ а б в Oleg Dimov. Saatchi Art (англ.). Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ а б в г д Одиночество в толпе. Weekend.zone. Афиша. Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ а б в Олег Дімов запрошує! Сьогодні. МіТЄЦ (англ.). 11 вересня 2019. Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п Дімов Олег (рос.). Щербенко Арт Центр. Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ а б Єрмакова-Феруз, Міла (13 листопада 2023). «Абстрагуючись зараз, ти допомагаєш ворогові», — діалог із художником Олегом Дімовим. PRAGMATIKA.MEDIA (укр.). Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ Качковська, Яна (31 травня 2024). Памʼять, співбуття та неможливість повернення: виставки які варто відвідати у червні.
- ↑ а б Призери конкурсу МУХі: про життя після премії. Your Art. 26 липня 2019. Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ Визначено переможця конкурсу молодих митців МУХі 2017. ART Ukraine. 20 листопада 2017. Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ OFAM Collection. collection.ofam.ua. Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ Твори. Музей сучасного мистецтва Одеси (укр.). Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ Бузовська, Марина (4 липня 2023). Багатогранна синь Чорного моря та піщано-бежеві тони старої Одеси. Sadolin City Visualizer: палітра твого міста. PRAGMATIKA.MEDIA (укр.). Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ Slova led holosnishi za nich. Ukrainskiydim (укр.). Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ Слова ледь голосніші за ніч | Дімов Олег (рос.). Щербенко Арт Центр. Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ Червень культурної людини: фестивалі Шекспіра і Миколайчука, найочікуваніші літературні прем'єри та гастролі Іздрика. Українська правда. Життя (укр.). Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ Мистецтво не зникає: Олег Дімов про роботи з виставки "Слова ледь голосніші за ніч", що триває в "Українському домі". 20 червня 2024.
- ↑ Олег Димов: «Работая с цельностью, мы постепенно приходим к образу» | Димов Олег (рос.). Щербенко Арт Центр. Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ Поэзия одинокого силуэта: одесский художник показал проект REPEAT. dumskaya.net. Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ Парящие простыни и люди в драпировке — в Одессе открылась фотовыставка Димова (ru-RU) . Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ Continuity processes behind "Repeat" project by Oleg Dimov. Odessa Journal (англ.). 11 грудня 2021. Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ «Это лайк»: Олег Димов открыл выставку и рассказал, какую работу оценил Ройтбурд (фото). УСІ Online (ru-RU) . 16 листопада 2021. Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ Творчество поставим на повтор?. www.vo.od.ua. Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ Олег Дімов запрошує! Завтра, о 14.00, Одеса. МіТЄЦ (англ.). 14 грудня 2019. Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ PORTRAIT | Димов Олег (рос.). Щербенко Арт Центр. Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ 10 виставок вересня: нове у Set, «Щербенко Арт Центрі» і The Naked Room. The Village Україна (укр.). 4 вересня 2019. Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ Культурная программа: Куда пойти в Киеве в октябре - L’officiel. officiel-online.com. Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ Олег Дімов. Парадний портрет – MCMO – Музей сучасного мистецтва Одеси (укр.). Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ Величие и одиночество "парадного портрета" покажут в МСИО. ART Ukraine. 11 лютого 2016. Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ Vlad (5 листопада 2016). «Парадный портрет» Олега Димова. Интернет-газета "Топор" (укр.). Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ ОДИНОЧЕСТВО В ТОЛПЕ. МіТЄЦ (англ.). 18 березня 2016. Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ Виставка художників Сергія Беліка, Олега Дімова і Дмитра Євсеєва “Paradise Lost” – MCMO – Музей сучасного мистецтва Одеси (укр.). Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ Від купелі до крематорію? Одеська «Група» влаштувала в музеї модель сучасного суспільства (фото, відео). dumskaya.net. Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ Загубленим золотим шляхом. Kyiv Daily (укр.). 27 листопада 2023. Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ Shapeshifters – ERSTE Stiftung. www.erstestiftung.org. Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ Oleg Dimov. ArtVilnius (амер.). Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ SHCHERBENKO ART CENTRE. ArtVilnius (амер.). Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ Spalakh. Ukrainska fotohrafiia sohodni. Ukrainskiydim (укр.). Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ Відкриття групової виставки «Дай мені завтра» у Лісабоні, Португалія (рос.). Щербенко Арт Центр. Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ Від двадцятих до двадцятих — Одеський національний художній музей. www.ofam.ua. Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ Від 20-х до 20-х: новий погляд на музей в OFAM. LB.ua. 18 липня 2021. Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ Christian Reister (3 вересня 2019). Pretty Blue Batch. Christian Reister (амер.). Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ У Музеї Шевченка відкриється виставка 12 фіналістів конкурсу МУХі. ART Ukraine. 11 липня 2017. Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ Myxi 2017 укр (рос.). Щербенко Арт Центр. Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ Х ART-KYIV Contemporary 2015 - Арсенал (укр.). 22 вересня 2015. Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ Одесская выставка «Горизонты темпоральности» в Институте проблем современного искусства. ART Ukraine. 6 грудня 2014. Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ Лехтман, Светлана Львовна (23 квітня 2014). Александр Ройтбурд, Сергей Белик, Олег Димов - одесские "Горизонты темпоральности" теперь и в Киеве. Arthive (рос.). Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ Незаменимая реальность искусства. Odessa Contemporary Art в Киеве. ART Ukraine. 16 травня 2016. Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ Выставка Odessa Contemporary Art. mari.kyiv.ua. Інститут проблем сучасного мистецтва. Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ Мистецтво, що дивиться на нас: Odessa Contemporary Art-2016 у Харкові. ART Ukraine. 6 березня 2016. Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ Современное одесское искусство привезут в Харьков. ART Ukraine. 3 вересня 2016. Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ Художники из Одессы и Харькова раскроют суть искусства. ART Ukraine. 1 грудня 2016. Процитовано 11 вересня 2024.
- ↑ Одесситы и харьковчане выставили напоказ свои принципы и ощущения. 1tv.od.ua. Первый городской. Процитовано 11 вересня 2024.
|