|
Друге нашестя марсіян
«Друге нашестя марсіян» — сатирична повість Аркадія і Бориса Стругацьких. Один з найбільш неоднозначних творів Стругацьких, який принципово не дозволяє читачеві зайняти сторону одного з персонажів[1]. Назва повісті відсилає до роману Герберта Уеллса «Війна світів», а підзаголовок «Нотатки розсудливого» — до повісті М. В. Гоголя «Нотатки божевільного». Марсіяни як такі на сторінках повісті практично не з'являються. Повість перекладена англійською (The Second Invasion from Mars, 1979) і французькою (La seconde invasion des martiens, 2002) мовами. Історія створенняБ. Н. Стругацький писав у своїх коментарях:
Чернетка повісті була створена у березні-квітні 1966 року і виявилася настільки вдалою, що автори нічого не стали міняти, оформляючи біловий варіант. Тексти журнального і книжкового видань практично не відрізнялися один від одного. Офіційна критика, за висловом Бориса Стругацького, повість «роздовбала»[2]. СюжетПовість написана у формі щоденника відставного вчителя астрономії, який охоплює два тижні з життя тихого провінційного містечка. Земні реалії нарочито абстрактні: імена всіх персонажів і деякі географічні назви, запозичені з давньогрецької міфології. Головний герой — пан Аполлон, літній вдівець, любитель випити, мабуть, щойно вийшов у відставку, оскільки постійно клопочеться про пенсію. Головна його турбота — отримати пенсію за найвищою категорією, адже в іншому випадку він не зможе поповнювати колекцію марок! З Аполлоном в одному будинку живуть його економка Герміона, дочка Артеміда і зять — редактор міської газети Харон, технократ й інтелектуал. Про історію міста і країни відомо небагато. Аполлон згадує, що в часи його молодості «чорні сорочки» гнали їх на війну і «лапали наших дружин на наших ліжках», з чого можна зробити висновок, що в часи його молодості країною правили фашисти. Він і Поліфем брали участь у війні (мабуть, десь на півночі: «Поліфем вдарився у спогади, як ми з ним відбивали в снігах танкову атаку»), причому Аполлон, як вічний невдаха, потрапив у «котел», потім у полон і провів там три роки. Одного разу вночі відбуваються якісь дивні явища (щось середнє між виверженням вулкана і ядерною війною), після чого поширюються чутки про напад «марсіянців». Марсіян ніхто не бачив, проте городяни страшно перелякалися, але всі їхні страхи носять суто практичний характер: Аполлон, наприклад, цікавиться, чи буде новий уряд випускати марки, і скільки вони будуть коштувати? Через кілька днів оголошено, що в економіці величезну роль буде грати шлунковий сік, який зобов'язані здавати всі дорослі громадяни, причому за сік будуть платити! (Аполлону вперше в житті пощастило: в силу наявних у нього хронічних захворювань, його шлунковий сік віднесений до вищої категорії, і плата за нього перевищує суму пенсії…) Одночасно змусили фермерів вивести всі посіви пшениці, викупивши весь врожай на корені, взамін якої змусили садити якийсь «синій хліб», з якого можна гнати відмінний самогон («синюхівку», яка впливає на якість шлункового соку). Наркоторгівля оголошується поза законом, місцевого мафіозі б'ють і заарештовують. Втім, робиться це не через неприязнь марсіян до самого факту наркоторгівлі, а тому, що вживання наркотиків погіршує якість шлункового соку. Протести нечисленної інтелігенції (яка спочатку створила збройні загони Опору) залишаються воланням у пустелі. Харон, який брав участь у боях проти марсіян, навіть отримує від них автомобіль, конфіскований у наркоторговця. Незабаром марсіяни оголошують про розпуск збройних сил та будівництво в місті каналізації… Про присутність марсіян нагадують хіба повітряні кораблі, що ширяють у нічній тиші. Коли марсіяни наказали вилучити з усіх аптек наркотики, Аполлон і аптекар Ахіллес були так захоплені суперечкою про марки і випивкою, що навіть не помітили ніяких марсіян… Апофеозом повісті є її фінал: Аполлон пише статтю в газету про спокій і впевненість… Борис Натанович Стругацький писав:
Повість задається питанням — чи готове людство в цілому, як і інші тварини, жити в зоопарку і задовольнятися цим, помінявши свою гордість і прагнення до саморозвитку в обмін на виконання більшої частини їхніх потреб. Марсіяни тут виступають у ролі вищої цивілізації, яка як раз пропонує людству таке життя з усіма матеріальними вигодами і відносною свободою, проте як і інші одомашнені тварини люди виступають тепер тільки як виробники шлункового соку для своїх «господарів». Персонажі
Продовження, написані іншими авторами
Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
