|
Домажліце
Домажліце (чеськ. Domažlice; нім. Taus) — місто у Пльзенському краї Чехії. Населення становить 11 000 жителів. Історичний центр міста добре зберігся і охороняється законом як пам'ятка. Домажліце розташоване близько 44 км на південний захід від Пльзеня. Лежить на річці Радбуза, на передгір'ї Чеського лісу. Історія
Перша письмова згадка про поселення Домажліце міститься в грамоті князя Болеслава II від 993 року. Мета його існування була пов'язана з чесько — баварським кордоном і важливим торговим шляхом до Регенсбурга.[9] Поруч із цим поселенням у 1265 році Оттокар II Богемський заснував укріплене королівське місто Домажліце[10] Місто включало королівський замок. Кордон із Баварією охороняли прикордонники, набрані з Ходів (слов'янських вільних землеробів), які оселилися в околицях Домажліце.[11] Місто було передано Баварії в іпотеку в 1331 році і проіснувало до 1419 року (з деякими перервами). Під правлінням гуситів німці були вигнані з міста, і відтоді населення переважно складають чехи. У 1431 році Прокоп Великий переміг хрестоносців Священної Римської імперії в битві при Домажліце. У 15-16 століттях Домажліце часто переходило з рук в руки, але його значення зменшилося після закінчення Тридцятилітньої війни. Лише в 1770 році воно відновилося, головним чином завдяки інноваціям у текстильній промисловості. До 1918 року місто було частиною Австрійської монархії, опинившись на австрійській стороні внутрішнього кордону Австро-Угорщини після Австро-Угорського компромісу 1867 року. Це був центр округу з такою ж назвою, бувши одним з 94 Bezirkshauptmannschaften (окружних центрів) у Богемії.[12] У контексті чеського національного відродження Домажліце стало центральним місцем у XIX столітті. У той час це було найзахідніше етнічне чеське місто, дуже близько до кордону з Баварським королівством. У місті 13 серпня 1939 року відбулося паломництво, яке переросло у велику чеську демонстрацію протесту проти німецької окупації та контролю над етнічним чеським протекторатом Богемії та Моравії .[13] Німецьке населення було виселене в 1945 році згідно з Потсдамською угодою. У 2005 році на околиці міста було виявлено масове поховання. У ньому перебували 54 німці, які могли бути в основному членами місцевої СА, страченої чеським опором наприкінці Другої світової війни.[14] Пам'яткиІсторичне ядро Домажліце добре збереглося і включає багато пам'яток і цінних будівель. Старе місто було визначене мурами, фрагменти яких збереглися, в тому числі ранньоготична брама (так звана Dolejší, тобто «Нижня»). Більшість будинків — готичні й ренесансні споруди XIV—XVI століть з неокласичними фасадами.[15] Цінна в архітектурному відношенні неоренесансна ратуша на міській площі датується 1890—1893 роками.[16]  У центрі міської площі знаходиться церква Різдва Пресвятої Богородиці. Вперше згадується в 1385 році. У 1751—1756 роках її перебудували в стилі бароко, але зберегли елементи готики. Вона відома своєю нахиленою 56-метровою вежею.[17] Пам'яткою західної частини міської площі є колишній монастир августинців. Монастир був заснований в 1287 році. Після того, як він був зруйнований під час гуситських воєн, він був відновлений у 1671—1746 роках. Сьогодні будівля функціонує як початкова художня школа.[18] Сусідню монастирську церкву Успіння Діви Марії з XIV століття було перебудовано у стилі бароко у 1746—1752 роках, подальші перебудови відбулися у 1774 та 1892—1893 роках.[19] Ходський замок був заснований разом з містом у 1260-х роках. До початку XVI століття він мав функцію адміністративного центру. Він став руїною після двох пожеж у XVI столітті. У 1726—1728 роках на місці замку за проектом Кіліана Ігнаца Дінценгофера було збудовано соляне сховище. Від первісного замку збереглися стіна по периметру та циліндрична вежа. У другій половині ХІХ століття він виконував функції муніципалітету. Протягом 20 століття будівля поступово стала місцем розташування музею Ходського краю.[20] Вежа відкрита для відвідування як оглядова вежа.[21] ,_Doma%C5%BElice.JPG) Церква Святого Лаврентія на пагорбі Весела гора є місцем паломництва. Він був побудований у 1685 році та перебудований у 1775 році[22] Знатні люди
Примітки
Посилання |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
