Довгоносик бульбочковий смугастий

Довгоносик бульбочковий смугастий
Довгоносик бульбочковий смугастий
Довгоносик бульбочковий смугастий
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Надряд: Голометабола (Holometabola)
Ряд: Твердокрилі (Coleoptera)
Підряд: Всеїдні жуки (Polyphaga)
Родина: Curculionidae
Підродина: Entiminae
Триба: Sitonini
Рід: Sitona
Вид: lineatus
Біноміальна назва
Sitona lineatus
(Карл Лінней, 1758)
Синоніми
Sitona caninus (Fabricius, 1792); Sitona geniculatus (Fahraeus, 1840); Sitona neophytis (Herbst, 1795); Sitona pisivorus Stephens, 1891[1]
Посилання
Вікісховище: Sitona lineatus
Віківиди: Sitona lineatus
EOL: 528033
ITIS: 619043
NCBI: 202195

Довгоносик бульбочковий смугастий (Sitona lineatus Germ.) — жук родини довгоносиків. Шкідник культур з родини бобових. Личинка розвивається у ґрунті і виїдає вміст бульбочок на корінцях цих рослин.

Основні ознаки[2][3]

  • жук завдовжки 3–5 мм;
  • передньоспинка має найбільшу ширину позаду середини;
  • голова вкрита лусочками серед яких стирчать щетинки;
  • антени булавоподібні, семичленикові.
  • забарвлені лусочки утворюють на передньоспинці й надкрилах повздовжні смуги (видова назва lineatus якраз і означає «лінійчастий»).
  • стегна темні, гомілки руді.

Поширення

Вид поширений по всій Палеарктиці, за винятком Крайньої півночі[1]. Ареал його включає всю територію України[4].

Спосіб життя

Зимують на стадії імаго, звичайно у Біотопах, де ростуть багаторічні бобові. Жуки знаходяться у діапаузі в підстилці з рослинних решток або у верхньому шарі ґрунту. Активні жуки з'являються у природі навесні. Коли повітря прогріється вище +13°С, вони розлітаються на новій ділянки, де ростуть кормові рослини: культивовані (горох, квасоля, еспарцет, віка, люпин, боби, люцерна, конюшина, сочевиця) і дикорослі бобові (буркун, чина та інші)[2]. У цей період жуки по силенно харчуються листям, стають статевозрілими, паруються і відкладають у ґрунт яйця. Максимальна зареєстрована плодючість самки перевищує 2800 яєць. Розвиток зародка триває приблизно тиждень. Після виходу з яйця, личинки знаходять корінці кормових рослин і виїдають на них вміст бульбочок. При цьому личинки віддають перевагу гороху та віці[5] Одна личинка за життя (30–40 днів) знищує 3–5 бульбочок.

Протягом червня відбувається заляльковування у ґрунті. Через 9–13 діб з лялечки виходить імаго нового покоління. Попервах їх покриви м'які, але поступово вони тверднуть. Після повного затвердіння жуки входять на поверхню ґрунту відшукуються бобові-багаторічники і посиленно харчуються на них. У серпні–вересні жуки ховаються на зимівлю[2].

Значення у природі та житті людини

Подібно до інших біологічних видів, довгоносик бульбочковий смугастийє невід'ємною ланкою природних екосистем, споживаючи рослинні тканини і стаючи здобиччю тварин — хижаків та паразитів. Однак на посівах бобових жуки завдають чималої шкоди, особливо, коли їх чисельність і щільність досягає значних величин.

Для зниження шкодочинності жуків після викошування однорічних бобових на сіно й силос, а також після збирання врожаю зернобобових проводять оранку ґрунту. Однорічні бобові бажано сіяти у віддаленні від багаторічних, аби перешкодити міграціям жуків. У разі високої чисельності комах проти них застосовують інсектициди[2].

Примітки

  1. ↑ а б I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. — Leiden: Brill, 2013. — 700 pp.
  2. ↑ а б в г Вредители сельскохозяйственных и лесных культур. Под ред. В. П. Васильева. 2-е изд. К.: Урожай, 1988. — 576 с.
  3. ↑ Определитель насекомых европейской части СССР в пяти томах (под общ. ред. Г. Я. Бей-Биенко). Том 2. Жесткокрылые и веерокрылые. Ред. тома: Е. Л. Гурьева и О. Л. Крыжановский. (Определители по фауне СССР, издаваемые Зоологическим институтом АН СССР", вып. 89). М.-Л.: Наука, 1965. 668 с.
  4. ↑ Yunakov, N., Nazarenko, V., Volovnik, S., Filimonov, R. A survey of the weevils of Ukraine (Coleoptera: Curculionoidea) (excluding Platypodinae and Scolytinae) (Zootaxa, 4404) — Magnolia Press. 2018. — 494 pp.
  5. ↑ Cárcamo H.A., Herle, C. E. and Lupwayi N.Z. Sitona lineatus (Coleoptera: Curculionidae) Larval Feeding on Pisum sativum L. Affects Soil and Plant Nitrogen //J. Insects Sci, 2015, 15(1): 74 — https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4535566/