Добковичі

Село Добковичі пол. Dobkowice Координати 49°55′25″ пн. ш. 22°41′15″ сх. д. Країна ПольщаПольща Воєводство Підкарпатське воєводство Повіт Ярославський повіт Гміна Хлопиці Перша згадка 1361 Населення 899 осіб (2011[1]) Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2 Телефонний код (+48) 16 Поштовий індекс 37-561 Автомобільний код RJA SIMC 0599853 GeoNames 773168 OSM r6757685  ·R Добковичі Добковичі (Польща) Добковичі Добковичі (Підкарпатське воєводство)  Добковичі у Вікісховищі

Добковичі (пол. Dobkowice) — село в Польщі, у гміні Хлопиці Ярославського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 899 осіб (2011[1]).

Історія

Село існувало ще за часів Галицько-Волинського князівства. Після анексії Галичини Польщею король Казимир III Великий в 1361 р. підтвердив руському князю Леву даний Матвієві Кальдофовичу привілей на села Боратин і Добковичі.

Шематизм 1830 року зафіксував у селі церкву (філіальна церква парохії Боратин) і 253 греко-католики.

На 01.01.1939 в селі проживало 1050 мешканців, з них 200 україномовних українців, 320 польськомовних українців, 500 поляків (проживали у присілку Піґани, де становили більшість, натомість у селі вживали українську мову), 30 євреїв[2]. Село належало до ґміни Хлопіце Ярославського повіту Львівського воєводства.

16 серпня 1945 року Москва підписала й опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном. Українці не могли протистояти антиукраїнському терору після Другої світової війни. У 1945 р. з села до СРСР було виселено 260 українців (66 родин)[3], а решту — в 1947 р. на понімецькі землі.

У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][4]:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	465	90	315	60
Жінки	434	92	239	103
Разом	899	182	554	163

Церква

У 1919 р. в селі збудовано дерев'яну церкву св. Івана Хрестителя, яка була філіальною парафії Боратин Ярославського деканату Перемишльської єпархії УГКЦ. Після депортації українців церкву в 1947—1992 рр. використовували під костел, пізніше — під склад будівельних матеріалів. У 1995 р. вписана до реєстру пам'яток.

Примітки

1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
2. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 109, 118.
3. Нові джерела щодо примусового переселення українців у 1944—1946 роках (за матеріалами Державного архіву Львівської області). Архів оригіналу за 7 квітня 2018. Процитовано 3 квітня 2018.
4. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

Джерела

• Dobkowice // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 415. (пол.)
• Шематизм греко-католицького духовенства злучених епархій Перемиської, Самбірської і Сяніцької на рік Божий 1936 — с. 129. [Архівовано 23 серпня 2017 у Wayback Machine.]