Народився у купецькій родині Мелетія Григор'єва та Марії Йосипівни Дмитренків, обидва займалися благодійництвом.
У 1857—1860-х роках. батько був також гласним Міської думи. У 1870-х роках Дмитренки спорудили будинок на Базарній вул., 73.
Окрім Ю. М. Дмитренка у родині були діти Микола, Олександр, Володимир, Георгій, Віктор, Марія, Олена. Сестра Олена Мелетійовна Дмитренко вийшла заміж за барона Єгора Єгоровича Швахгейма[1]. Родина Швахгеймів займалася благодійництвом і можливо сприяла в отриманні замовлень на будівлі для піклувальних рад та їх членів.
У 1882 році отримав звання класного художника III ступеня, у 1883 році — класного художника II ступеня по архітектурі. Тим же самим роком датований перший відомий проєкт архітектора — склад у Хлібному містечку.
Перший великий проєкт архітектора — інвалідний будинок старого кладовища, був невдалим, проєкт був дороблений архітекторами О. Й. Бернадацці і Г. Ф. Лонським і у номері журналу «Зодчий» за 1900, що присвячений ювілею творчої діяльності Бернардацці, саме він, а не Дмитренко вказується автором даного будинку[2].
У 1885 подав в Академію мистецтв прохання на участь у розробці проєкту Великокняжого палацу з метою отримання звання класного художника І-го ступіню. Згодом він надіслав додатково власний проєкт Варшавського вокзалу за що і отримав бажане звання.
Є автором великої кількості проєктів у Одесі — понад 70 будинків. У XIX столітті переважно виконував проєкти міських громадських будівель пов'язаних з благодійністю, а також виконав декілька споруд для Православної церкви як єпархіальний архітектор. Зазначені споруди виконувались Ю. М. Дмитренко у псевдоросійському стилі. Також виконував у цей період дрібні приватні замовлення від домовласників.
У 1880-х також у архітектурній майстерні О. Й. Бернадацці спільно з іншими архітекторами майстерні працював над змінами у проєкті нового міського театру. Первісний проєкт був складений віденським бюро Г. Гельмера і Ф. Фельнера. 1 жовтня 1887 року відбулося відкриття театру.
Невдалим було будівництво психіатричної лікарні у 1890—1892. Споруда була прийнята містом, але згодом виявилось, що якість спорудження була не доброю. Була відкрита судова справа, серед звинувачених був і архітектор Ю. М. Дмитренко. Справа тривала десять років, але суд не зміг виявити винних, через що справу закрили[1].
19 лютого 1891 року відбулося урочисте відкриття будівлі безплатної народної читальні, створеної за проєктом Дмитренка — сучасна Одеська центральна міська бібліотека імені Івана Франка, 20 000 карбованців на побудову якої пожертвував мер Григорій Маразлі; підрядчиком побудови був державний селянин, купець Федір Гайдуков (він же в цій ролі виступав й при будівництві по проєкту Дмитренка дачі Матвія Маврокордато), прийом будови здійснили архітектори Дмитренко і Альберт Шейнс[джерело?].
З початком XX століття практично перестав отримувати замовлення від церкви та міста — у зв'язку з економічною кризою 1900—1903 років та революцією у Російській імперії 1905—1907 років кількість замовлень у місті зменшувалася рік від року, а державних замовлень стало взагалі вкрай мало[3]. У той час виконав декілька проєктів великих прибуткових будинків, які характеризуються високою якістю оздоблення.
У першій половині 1900-х років споруджено будівлю Облікового банку, але загальна кількість проєктів значно зменшилася.
З другої половини 1900-х років майже не виконує великих проєктів: більшість його творів у цей час не перебільшують двох поверхів, також було здійснено декілька дрібних перебудов, у той час архітектор має проблеми зі здоров'ям[1].
У 1911 здійснює нагляд за спорудженням триповерхового будинку А. А. Анатри на Успенській вулиці, а у 1912 році за спільним з В. І. Кундертом проєктом розпочинається будівництво чотириповерхового будинку для Софії Олексіївни Григор'євої. Домовласниця займалася благодійністю, як і її чоловік генерал-лейтенант Апполон Григорович Григор'єв, який був до того ж головою управління російського товариства «Червоного хреста», де працювала і сестра архітектора Дмитренка баронеса О. М. Швахгейм[4]. Проєкт будинку Григор'євої був виконаний з використанням сучасних технологій: будинок має залізобетонний каркас розроблений цивільним інженером В. І. Кундертом. Підписка про нагляд була здійснена відразу обома авторами, де було оговорена зона відповідальності кожного, Кундерт відповідав за спорудження каркаса, а Дмитренко за все інше[1]. Ще у II половині XIX століття на перших поверхах будівель ділянки розмістилося кафе «Фанконі», на першому поверсі нового будинку Григор'євої також були влаштовані приміщення для даного кафе.
У 1913 році переміг у конкурсі на проєкт будівлі Селянського поземельного банку — значному і останньому відомому реалізованому проєкту архітектора. Також дана споруда є єдиним будинком у неоросійському стилі в Одесі[1].
Входив до складу благодійних товариств, знаходився в журі архітектурних конкурсів. Був у складі Одеського відділення Російського технічного товариства. Був першим головуючим Одеського відділення Російського товариства архітекторів-художників. 1917 року увійшов до складу комісії по питаннях реформи Одеського художнього училища. Займав посади єпархіального архітектора та архітектора Інституту благородних дівиць, у 1900-х роках — архітектора при Міському театрі. 1910 року очолював художньо-промисловий відділ Всеросійської виставки в Одесі[1].
Перед смертю переїхав на Середній фонтан на власну дачу на ділянці Новікова, де помер 5 липня (22 червня) 1918. Архітектор похований 7 липня неподалік на монастирському кладовищі на сучасній вул. Красних Зір. У радянські часи кладовище було знищено[1].
Споруди
Одеса
Склад Михайла Андрійовича Посохова, аргляд: арх. Дмитренко Ю. М., 1883 ;р., Стовбова вулиця (не зберігся)[1]
Інвалідний будинокСтарого кладовища в пам'ять царювання Олександра II, проєкт: Дмитренко Ю. М., 1884 р. Доопрацювання фасаду і будівництво: гр. інж. Бернардацці О. Й., Лонський Г. Ф., 1885–1886 рр. Влаштування огорожі, арх. Моранді Ф. О., в межах 1885–1888 рр., вул. Мечникова, 53[1]. Пам'ятник архітектури № 487-Од[5]
Православний храм в ім'я святителя Дмитра на Новому кладовищі, проєкт та нагляд: арх. Дмитренко Ю. М., підрядники: Плоновскій Ю. І., Гайновський А. В., ск.-худ. Наталі В. О., 1885–1888 рр., Люстдорфськая дор., 6[1]. Пам'ятник архітектури (без номера)[5]
Андріївське подвір'я Афонського монастиря з храмом св. Сергія Радонезького, проєкт і нагляд: арх. Дмитренко Ю. М., внутрішнє оздоблення храму: худ. Михайлов, іконостас: скульп.-худ. Сакович І. І., 1885–1887 рр., Пантелеймонівська вул., 58[1]. Пам'ятник архітектури № 609-Од[5]
Каплиця на Новому кладовищі, арх. Дмитренко Ю. М., 1887 р., Люстдорфськая дор., 6[1] (містознаходження та збереженість невідомі)
Триповерховий флігель Д. Кавуро, нагляд: арх. Дмитренко Ю. М., 1887–1888 рр., пров. Чайковського, 12[1]
Флігель Д. Кавуро, нагляд: арх. Дмитренко Ю. М., 1887 р., пров. Чайковського, 12[1]
Надбудова 2-го поверху будинку Настасії Андрієнко, нагляд: арх. Дмитренко Ю. М., 1887 р., Канатна вул., 80[1]
Новий фасад та внутрішня реконструкція будинку Рудольфа Самойловича Мунца, 1887 року, вул. Юрія Олеші, 1[1]
Перебудова будинку Залужного, проєкт: Дмитренко Ю. М., нагляд: Дмитренко Ю. М., потім Бернардацци О. Й., 1887 р., Жуковського вул., 27 / Катеринінська вул., 34[6]. Пам'ятник архітектури № 275-Од і пам'ятник історії[5]
Міська дешева їдальня, 1888 р., підрядник Єрмошкін О. П., Новощіпний ряд, 21[1]. Ліва частина будинку розібрана.
Музичний павільйон, 1888 р., Приморський бульвар[1] (розібраний близько 1902 р.);
Міське початкове училище № 33 «Ближнє-Млинове», 1889 р., вул. Шота Руставеллі, 7[1][7]
Будівля денного дитячого притулку, 1880-ті рр. (надбудована двома поверхами за радянських часів), Старопортофранківська вул., 30. Пам'ятник архітектури № 821[5]
Дача М. Маврокордато, арх. Дмитренко Ю. М., підрядник: Гайдуков Ф. Й. (одна з версій авторства), 1890-ті рр., Французький бул., 44[8]. Пам'ятник архітектури (без номера)[5]
Міське початкове училище № 37 «Трикутне» з безкоштовною читальнею, проєкт та нагляд: арх. Дмитренко Ю. М., підрядник: Гайдуков Ф. О., 1890–1891 рр., Книжковий пров., 1[1][7]. Пам'ятник архітектури та історії (без номера)[5]
Народна аудиторія, 1890–1891, Софіївська вул., 5а (ліве крило)[1]
Трибуни іподрому Новоросійського товариства заохочення кіннозаводства, арх. Дмитренко Ю. М., 1890 р., Фонтанська дор., 6[1](будівля не збереглась)
Будинок Ф. Лащенко, 1890 р., Велика Арнаутська вул., 45[9]
Комплекс психіатричної лікарні, проєкт і нагляд: арх. Дмитренко Ю. М., підрядник Ермошкин А. П., опалення та вентиляція: інж. Шевалёв В. А., 1890—1892 рр., вул. Академіка Воробйова, 9[1]. Пам'ятник архітектури та історії[5]
Будинок В. П. Скаржинського, 1891 р., Пантелеймонівська вул., 12[1] (пізніше перебудований або розібраний)
Міська аудиторія для народних читань, проєкт і нагляд: арх. Дмитренко Ю. М., ск. Наталі В. О. (опалення: тех. Вольфензон Г. М., нагляд: інж. Шевалёв В. А.), 1891–1893 рр., вул. Мечникова, 104[1]. Пам'ятник архітектури № 609-Од[5]
Переробки у будинку Ічаджик, нагляд: арх. Дмитренко Ю. М., 1891 р., Спиридонівська вул., 15[1]. Пам'ятник історії № 806-Од[5]
Православний храм в ім'я Вознесіння Господнього Міщанській управи, 1891–1897 рр., Старопортофранківска вул. / Колонтаївська вул. (будівля не збереглась)[10]
Внутрішні переробки у будинку П. Степанова, нагляд: арх. Дмитренко Ю. М., 1892 р., вул. Буніна, 35 / Олександрівський пр., 2[1]
Внутрішні переробки магазину А. І. Абрикосова, нагляд: арх. Дмитренко Ю. М., 1892 р., Катеринінска вул., 16[1]. Пам'ятник архітектури № 229/3[5]
Особняк М. Клименка, нагляд: арх. Дмитренко Ю. М., 1892 р., Італійський бул., 7/9[1]. Пам'ятник історії[5](значно перебудований)
Будинок Катерини Фальчіола, нагляд: арх. Дмитренко Ю. М., 1892 р., вул. Новосельського, 102[1]. Пізніше надбудований третім поверхом.
Будинок П. Благина, нагляд: арх. Дмитренко Ю. М., 1892 р., Преображенська вул., 74 / Базарная вул., 65[1] (не зберігся)
Реконструкція будинку С. Н. Фролова, проєкт: 1892 р.; Роботи, нагляд: арх. Дмитренко Ю. М., 1893 р., Базарна вул., 94 / Преображенська вул, 55[13][5]. Пам'ятник архітектури № 101-Од[5]
Будинок С. Масліч, нагляд: арх. Дмитренко Ю. М., 1892 р., вул. Сєрова, 32[1]
Приймальний покій товариства рятування на водах ім. першого почесного члена Одеського округу Н. М. Зеленої, арх. Дмитренко Ю. М., ск. Паоліні І. П., 1893 р., Платонівський мол Одеського порту[1] (не зберігся)
Казений виноочищувальний склад № 2, 1895 р., вул. Бабеля, 36[14]
Денний дитячий притулок ім. Н. М. Зеленої з відділенням «Ясла», 1895 р., вул. Яші Гордієнка, 61[1]
Корпус Інституту шляхетних дівчат з актовим залом і їдальнею, арх. Дмитренко Ю. М., Влодек Л. Л., Ландесман С. А., 1895–1896 рр., вул. Мечникова, 34 корпус 3[1][8]
Реконструкція будинку Анатри для готелю «Лондонській», арх. Дмитренко Ю. М. за участю Троупянського Ф. А., підрядник: Гайдуков Ф. О., 1898–1899 рр., Приморський бул., 11[1][8]. Національний пам'ятник архітектури № 1458/8 та пам'ятник історії[5]
Реконструкція триповерхового будинку Матвія Миколайовича Маврокордато, арх. Дмитренко Ю. М. за участю Троупянського Ф. А., 1899 р., Рішельєвська вул., 12[1][8]. Пам'ятник архітектури № 740-Од[5]
Чотириповерховий будинок Матвія Миколайовича Маврокордато, арх. Дмитренко Ю. М., 1899–1900 рр., Грецька вул., 21 / Рішельєвська вул., 12[1][8]. Пам'ятник архітектури № 190-Од[5]
Прибудова до притулку «Для всіх скорботних радість», нагляд: арх. Дмитренко Ю. М. 1899 р., вул. Дідріхсона, 11[1]
Житловий будинок Покровської церкви, проєкт та нагляд: арх. Дмитренко Ю. М., 1899–1901 рр., Єврейська вул., 48 / Олександрівський просп., 11 (Закінчений арх. В. А. Короповським у 1901 р.)[1][8]. Пам'ятник архітектури № 569-Од[5]
Перебудова будинку І. П. Сінадіно, нагляд: арх. Дмитренко Ю. М., 1899 р., Маразліївська вул., 32 / Сабанський пров., 2[1]. Пам'ятник архітектури № 258-Од[15] (зруйнований у 1970 — 1980-х роках)
Православний храм Св. Миколая та Аріадни при богадільні Грецького благодійного товариства, 1900–1902 рр., Удільний пров., 1[1]. Пам'ятник архітектури (без номера)[5] (Значно перебудований)
Кутовий будинок Юр'євича, арх. Дмитренко Ю. М., поч. XX ст., Грецька вул., 45 / Преображенська вул, 38. Пам'ятник архітектури № 24-Од[5]
Будинок Варфоломія Анжеловіча Анатра, арх. Дмитренко Ю. М., 1901–1902 рр., Єврейська вул., 2 / Карантинна вул., 19[1]. Пам'ятник архітектури № 243-Од[5]
Триповерховий будинок станції швидкої медичної допомоги та служби, проєкт і нагляд: арх. Дмитренко Ю. М., 1901–1902 рр. Ремонтно-реставраційні роботи, арх. Пилявський В. О., Борін Г. Д., 1989–1990 рр., Валіховський пров., 10[1][8]. Пам'ятник архітектури № 126/1-Од та історії[5]
Обліковий банк, проєкт і нагляд: Дмитренко Ю. М., підрядник: Гайдуков Ф. О., 1904–1906 рр., Пушкінська вул., 12[1]. Пам'ятник архітектури № 694-Од[5]
Будинок банківських службовців, арх. Дмитренко Ю. М., підрядник: Гайдуков Ф. О., початок 1900-х рр., Пушкінська вул., 12[1]. Пам'ятник архітектури № 695-Од[5]
Будинок Матвія Миколайовича Маврокордато, ? — 1905 р., Катеринінська вул., 25 / Грецька вул., 25[8][1]. Пам'ятник архітектури № 5-Од[5]
Особняк С. М. Гіжицького, 1906 р., Лермонтовський пров., 6[1]. Пізніше надбудований. Пам'ятник архітектури № 51-Од[5]
Особняк Єрміла Івановича Запорожченка, 1909 р., Затишна вул., 7[1]. Пам'ятник архітектури (без номера)[5]
Купальні на Ланжероні, арх. Дмитренко Ю. М., Чехович П. С., 1910–1912 рр., пляж Ланжерон[11] (не збереглись)
Будинок А. А. Анатра, нагляд: арх. Дмитренко Ю. М., 1911–1912 рр., Успенська вул., 25[1]. Пам'ятник архітектури № 881-Од[5]
Перебудова будинку Одеської контори торгового дому М. С. Кузнєцова, нагляда: арх. Дмитренко Ю. М., 1911 р., Успенська вул., 83-85[1]
Нагляд за демонтажем будинку Распопової, 1911 р., Катеринінська вул., 18[1]
Відновлення після пожежі та реконструкція будинку О. М. Распопової, 1911 р., Катеринінська вул., 18[16]
Житловий флігель Штерна, 1912 р., Катеринінська вул., 6[11]
Перебудова флігеля для Ш. Я. Біскера и А. М. Финкельуба в цирк «Кінопластікон», нагляд: арх. Дмитренко Ю. М., пізніше Прокопович Л. Ф., 1912 р., Ланжеронівська вул., 28[1] (не зберігся)
Розширення млину торгового дому «Брати Анатра», нагляд: арх. Дмитренко Ю. М. та інж. Еберлінг, 1912 р., вул. Чорноморського козацтва, 12[1] (не зберігся)
Будинок Софії Олексіївни Григор'євої, проєкт і нагляд: арх. Дмитренко Ю. М., інж. Кундерт В. І. за участю інж. Скведера Х. Я., 1912–1913 рр., Ланжеронівська вул., 15 / Катеринінська вул., 15[1][11][4]Пам'ятник архітектури № 412-Од[5]
Реконструкція Театру-вар'єте при готелі «Північний», нагляд: арх. Дмитренко Ю. М., 1913 рр., пров. Чайковського, 12[1]. Пам'ятник архітектури № 40-Од[5]
Міська амбулаторія Марії Абрамівни Бродської, проєкт: арх. Дмитренко Ю. М., тех. Розенфельд І. А., 1912 р. Нагляд: Дмитренко Ю. М., 1913 р., вул. Золотий берег, 1[1][8]. Пам'ятник архітектури № 19-Од[5]
Особняк Володимира Анжеловича Анатра, 1913 р., Французький бул., 28[1]. Пам'ятник архітектури (без номера)[5]
Службовий корпус Володимира Анжеловича Анатра, 1913 р., Французький бул., 28[1]. Пам'ятник архітектури (без номера)[5]
Будинок С. С. Егіза, нагляд: арх. Дмитренко Ю. М., 1913 р., Ніжинська вул., 22[1]
Селянський поземельний банк, проєкт: арх. Дмитренко Ю. М., 1913 р. будівництво: 1914 -? рр., Маразліївська вул., 34а[1]. Пам'ятник архітектури № 569-Од[5]
Ремонт будинку Міської думи, арх. Дмитренко Ю. М., 1914 р., Думська пл., 1[1]. Національний пам'ятник архітектури 547[5]
В'їзд і будівлі дачі Фредерікс-Маразлі, арх. Дмитренко Ю. М., 1915 р., Французький бул., 85[11](збереглася лише брама)
Інші міста
Прибутковий будинок в Умані, 1912, Садова вул., 2[джерело?]
Лікарня для божевільних в с. Степанівка, 1895 p., вул. Джона Говарда, 65 (у співавторстві з Є. К. Лєговичем)[11]
Не реалізовані проєкти
Проєкт Нової біржі в Одесі, 1892 p. (III премія)[11]
Проєкт пам'ятника-каплиці у Гельсінках, 1909 р. (II премія)[11]
↑А. И. Бернардацци (биографический очерк) // Зодчий. — № 8. — 08.1900. — С. 9.(рос.)
↑Безчастнов М. Ф. Строительная деятельность в г. Одессе за 1905 год // Зодчий. — № 9. — 1906. — 26 февр.. — С. 82. (рос.)
↑ абВся Одесса: адресная и справочная книга всей Одессы с отделом Одесский уезд на 1914 г. — Год издания 4-й. — Одесса: издательство «Одесския новости» ; типография «Порядок», 1914(рос.)
↑ абКарант Г. Н. Одесса, ее окрестности и курорты: Иллюстрированный путеводитель/ Г. Н. Карант. — Одесса: Книгоиздательство Г. Н. Каранта, 1901(рос.)
↑ абвгдежикПилявский В. А. Здания, сооружения, памятники Одессы и их зодчие. — 2-е изд. — Одесса: Optimum, 2010. — 276 с. — ISBN 978-966-344-377-5(рос.)
↑ абвгдежиТимофієнко В. Г. Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть: Біографічний довідник. — Київ: НДІТІАМ, 1999. — 477 с.[1] [Архівовано 10 листопада 2016 у Wayback Machine.]
.jpg)
.jpg)
._%D0%9B%D0%B0%D0%BD%D0%B6%D0%B5%D1%80%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D1%83%D0%BB.,_15_P1050342.JPG)
