Дзвонарська вулиця (Калуш)

Вулиця Дзвонарська
Калуш
Будівля ливарні на фоні радянської багатоповерхівки
Будівля ливарні на фоні радянської багатоповерхівки
Будівля ливарні на фоні радянської багатоповерхівки
МісцевістьСередмістя
РайонЦентр
Розміщенняміж вул. Сівецька і вул. Ковжуна
Назва на честьЛиварня Дзвонів
Колишні назви
Сівецька, Молотова, Семанишина
польського періоду (польською)Siwiecka
радянського періоду (українською)Молотова, Семанишина
радянського періоду (російською)Молотова, Семанишина
Загальні відомості
Протяжність440 м
Координати початку49°1′30.42″ пн. ш. 24°22′5.73″ сх. д. / 49.0251167° пн. ш. 24.3682583° сх. д. / 49.0251167; 24.3682583
Координати кінця49°1′28.62″ пн. ш. 24°21′44.01″ сх. д. / 49.0246167° пн. ш. 24.3622250° сх. д. / 49.0246167; 24.3622250
Транспорт
Автобуси8, 8А, 6, 6А, 11, 5
Рухудень — односторонній, уночі — двосторонній
Покриттяасфальт, тротуари
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'яткиЛиварня дзвонів Фільчинських
Пам'ятникимеморіальна дошка Ярославу Косарчину
Навчальні закладишкола №3
Аптеки4
Забудовазмішана
Комерціябазар, магазини
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMapпошук у Nominatim
Мапа
Мапа
CMNS: Дзвонарська вулиця у Вікісховищі

Вулиця Дзвона́рська — вулиця центральної частини міста Калуша.

Розташування

Є продовженням вулиці Ковжуна від перехрестя з майданом Шептицького та площею Героїв, продовжується у вулицю Сівецьку від перехрестя з вулицею Винниченка та проспектом Лесі Українки. До Дзвонарської зліва прилучається вулиця Підвальна.

Історія

Одна з найдавніших міських вулиць — вже наявна була на карті Апенцелєра 1787 року. Була частиною найдовшої колись у Калуші вулиці — Сівецької[1], яка в реєстрі вулиць Калуша 1939 року мала № 60 і знаходились будинки № 1232—1355. За часів СРСР 14.03.1947 була перейменована на вулицю Молотова (один з поплічників Сталіна) і 22.10.1957 на Семанишина (місцевий комуністичний посіпака).

5 лютого 1991 року ця частина вулиці відділена від Сівецької і названа на честь розташованої тут будівлі колись знаменитої ливарні дзвонів Фільчинських.[2]

Сьогодення

На лівому боці вулиці розташовані два дев'ятиповерхові будинки (№ 5, № 19). Навпроти школи знаходиться будинок № 5, на першому поверсі якого розташувалися різноманітні комерційні заклади: супермаркет 555, магазин побутової техніки «Електрон», меблевий магазин, магазин побутової хімії. Також в будівлі знаходяться заклади соціального призначення: відділення дитячої поліклініки, студії міського і районного телебачень та виставкова зала. За студією КМТ знаходиться двоповерхова добудова до будинку комерційного призначення. На першому поверсі розташований магазин паркету, а на другому — заклад швидкого харчування Роял Бургер.

Далі стоїть найвідоміша двоповерхова будівля вулиці — колишня ліярня дзвонів Фельчинських[3], яка використовується для комерційного призначення і містить ряд бутиків.

Вулиця найбільш відома продуктовим ринком, що складається із торгових рядів, декількох новозбудованих магазинів[4] та манежу (до 1995 року стояв на стадіоні Хімік) з продажу м'ясних виробів. На ринку також розташовані дві аптеки та центральна філія Приватбанку. Позаду Приватбанку розташований Торговий центр, що торгує одягом — Пасаж.

З правого боку вулиці (від центру) розташовується ЗОШ № 3[5], СТО, магазин автозапчастин та басейн «Акваторія». До школи прилягають магазин шкільних товарів і торгові ряди. Ближче до р. Сівка розташувався речовий ринок — своєрідний секонд-хенд просто неба. Люди його називають «гуманітарка». Навпроти будинку № 19 знаходиться Торговий центр — Гостинний дім: на першому поверсі розташований однойменний продуктовий супермаркет, а на другому — торговий ряд з продажу одягу, біжутерії та посуду. На першому поверсі торгового центру з правого боку розташувалася піцерія.

Транспортне сполучення

Початком вулиці проходять міські маршрути № 1-б, 5, 6 і 8. На вулиці немає жодної автобусної зупинки. Проте з вулиці легко можна дістатися на авто чи таксі до інших частин міста. Двосторонній проїзд повз ринок по вулиці з 8 вечора до 8 ранку, односторонній — удень.

Фотогалерея

Примітки

  1. У мережі оприлюднили мапу Калуського повіту 1925 року
  2. Цапів В. Про що розповідають назви вулиць м. Калуша. — Калуш : Калуська друкарня, 2005. — С. 76.
  3. Рекламно-інформаційна кампанія дзвоноливарних фірм Калущини. Архів оригіналу за 16 лютого 2016. Процитовано 13 лютого 2016.
  4. У Калуші на центральному ринку знесли чотири МАФи і трансформаторну підстанцію. ФОТО. — «Вікна», 2019.09.02. Архів оригіналу за 4 вересня 2019. Процитовано 4 вересня 2019.
  5. «Бронза» рейтингу. Калуська ЗОШ №3 прийняла 1109 учнів. ФОТО. — «Вікна», 2019.09.02. Архів оригіналу за 4 вересня 2019. Процитовано 4 вересня 2019.

Джерела