Художню майстерність опановував під керівництвом неаполітанського художника Франческо Солімена, чий стиль вплинув на ранні твори художника.
Як і більшість італійських художників працював по замовленнях релігійних громад і працював майстром релігійного живопису. Художня еволюція майстра мала напрям від пізнього італійського бароко у бік рококо. Стилістика рококо притаманна і релігійному живопису Джузеппе Боніто.
На здібного молодого художника звернув увагу іспанський маркіз Хосе Хоакін де Монтеалегре, котрий обіймав посаду державного секретаря неаполітанського короля. Маркіз став першим покровителем художника і останній виконав декілька замов вельможі. Серед творчого доробку художника побільшало парадних портретів. Маркіз розповів про талановитого неаполітанця королівській родині й ті беруть його до себе у службу портретистом та художником по інтер'єрам.
Джузеппе Боніта був майстром фрескового живопису. Техніка виконання зображень по вологому тиньку потребувала міцних рук і швидкої праці, а також допомоги учнів. Помічником Джузеппе Боніта був художник Франческо де Мура (1696—1782).
На свято Тіла Господня у Неаполі відбувалась виставка побутових картин на колишній площі Ларго ди Палаццо (нині площа Плебісцит). Серед ранніх картин побутового жанру у Джузеппе Боніто — «Шкільний вчитель», «Поет», «Кравчиня», про котрі мало знав і історіограф неаполітанських майстрів Бернардо де Домінічі. Майстром створення побутових картин з настроями доброго гумору і малих, але кумедних, ситуацій був сучасник Боніто — неаполітанський художник Гаспаре Траверсі. До 20 століття низка картин Гаспаре Траверсі була віднесена до творчості Джузеппе Боніто. Творчим надбанням обох художників займався у 20 ст. Роберто Лонгі, котрому належить честь повернення у історію мистецтв імені Гаспаре Траверсі, а також розмежування їх картин і відповідна атрибуція полотен.
За сприяння Хосе Хоакіна де Монтеалегре художник почав виконувати замови неаполітанської королівської родини і створив низку парадних портретів як королівського подружжя, так і їх родичів. Серед творів художника — декор в Королівському палаці Портічі у Неаполі.
1751 року Джузеппе Боніто отримав посаду надвірного художника неаполітанського короля. 1752 року його обрали у члени академії святого Луки у Римі.
Згодом талановитий художник зробив і непогану адміністративну кар'єру. 1755 року була заснована Неаполітанська художня академія. Її першим директором став Джузеппе Боніто й обіймав цю посаду до власної смерті. 1757 року він також став керівником королівської мануфактури гобеленів у Неаполі. Художник запропонував для переводу у гобелени ескізи — «Історія дон Кіхота» та алегорії Цноті та Істини.
Bernardo De Dominici, Vite de’ Pittori, scultori ed architetti napoletani, annotated edition in 3 vols., ed. Fiorella Sricchia Santoro and Andrea Zezza, Naples, 2008, II, p. 1354
