Бернардо де Домінічі (італ.Bernardo de' Dominici; 1683—1759) — неаполітанський художник XVIII ст. Створював пейзажі і морські краєвиди, картини побутового жанру. Більш відомий як історіограф неаполітанських архітекторів, скульпторів і художників.
Життєпис
Походив з родини художника. Батько, Раймонд де Домінічі[2], працював над створенням релігійних образів. Представник провінційного бароко, батько брався за створення для церков художніх плафонів і фресок, котрі підписував «Raindomaltese», бо навчався на Мальті[2]. Логічно, що перші художні навички Бернардо де Домінічі отримав у батька.
Бернардо де Домінічі надалі удосконалював майстерність під керівництвом художників Матіа Преті (1613—1699) та Франца Йоахима Бейка (Franz Joachim Beich 1666—1748), німця за походженням, автора пейзажів.
Бернардо де Домінічі створював пейзажі і морські краєвиди, картини побутового жанру, брався за релігійний живопис.
1727 року оприлюднив життєпис неаполітанського художника Луки Джордано. Почав збирати свідоцтва і перекази про неаполітанських архітекторів, скульпторів і художників. Завдяки його розшуковій і мистецтвознавчій праці ми знаємо приблизно про половину неаполітанських митців, нехай і неповністю.
1742 року твір Бернардо де Домінічі вийшов з друку у трьох книгах.
Вибрані твори художника
«Самсон і Даліла»
Перша книга «Життєписів неаполітанських художників, скульпторів, архітекторів»
↑ абАрхівована копія. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 10 червня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Джерела
Bernardo de' Dominici, Vite dei Pittori, Scultori, ed Architetti Napolitani, Francesco e Cristoforo Ricciardo, Nápoles, 1742, t. І, ІІ, III.
