Джуанга

Велика голландська кора-кора з гротом, озброєна кількома поворотними гарматами.
Ілюстрація Рафаеля Монлеона 1890 року, на якій зображено військовий корабель Іранун ланонг кінця 19 століття з трьома гребками весел під повними вітрилами

Джуанга (індонез. juanga) або джоанга (індонез. joanga) — іспанський термін колоніальних часів, яким консолідовано позначали великі традиційні військові весельно-вітрильні кораблі з аутрігерами мешканців Південно-Східної Азії різних конструкцій, такі як кора-кора, каракоа та ланонг[1][2]. Кораблі таких моделей широко використовувались на Філіппінському архіпелазі та на Молуккських островах в східній частині Малайського архіпелагу, де були популярні менші версії, які все ще використовуються досі (кора-кора). Джуанга використовувались для війни та грабіжницьких рейдів і не були призначені для перевезення товарів[3].

Етимологія

Слова «juanga» та «joanga» є спорідненими з «junk», що в XVI столітті використовувалась для позначення клькох різних типів кораблів в Азії і походження якого достеменно не визначено. Ретана та Пастеллс вважали назву «junk» похідною від китайського слова «chun», що означає човен[4]:299. Пол Пелліот і Варуно Махді відкидають китайське походження слова «junk»[5][6]:38. Натомість воно може бути похідним від «jong» (транслітерується як joṅ) старояванською мовою, що означає корабель[7]:748. Перша згадка про старояванський джонг походить з напису на Балі, датованого XI століттям нашої ери[8]:82. Вперше воно було записано в малайській та китайській мовах у XV столітті, коли китайський список слів ідентифікував його як малайський термін для корабля[9]:60 таким чином практично виключається китайське походження слова[10]:266. Вільям Генрі Скотт також вважав, що термін «joanga» походить від «jong», великого корабля Південно-Східної Азії[11]:21.

Історія

Молукки (Східна Індонезія)

Кольорова деталь ланонга від Рафаеля Монлеона
З тексту: Joangan/joanga, що належить іспанцю. Каракоа схожі на Joangas, за винятком стебел корми та носа.
Кора-кора короля Тернате з 7 гарматами . Видно розкішне ложе короля.

Термін «джуанга» вперше з'явився в португальському рукописі про історію Молукк, який, ймовірно, був написаний Антоніо Гальвао приблизно в 1544 році. Він містить опис того, як мешканці північних Молукк будують свої кораблі[12][13]. Джуанга використовувались султаном Хайруном з Тернате для транспортування військ під час конфліктів між Султанатом Тернате та Португальською імперією між 1530 і 1570 роками[14].

Після завершення повстання в султанаті Тідоре в 1722 році, людей Патані та Маба, які втекли до Галели з 1720 року, було переселено до Салаваті на островах Раджа Ампат, використовуючи загалом 30 джуанг. 4 липня 1726 року 17 джуанг і 6 великих човнів, навантажених людьми папуасів і патані, пришвартувалися перед фортом Ораньє і висадилися в малайському поселенні поруч із фортом. Звідси папуаси та патані ходили до палацу султана Тернате, щоб повідомити про різноманітне поводження з ними з боку високопоставлених чиновників султанату Тідоре. Голландська Ост-Індська компанія (VOC) послала чиновників поговорити з перебіжчиками. Представникам VOC папуаси та патані висловили бажання стати підлеглими Султанату Тернате та компанії. Вони також вимагали ставитися до них як до біженців і гарантувати їм безпеку[15]. Принц Нуку в 1804 році використовував кораблі типу джуанга у своєму повстанні проти голландців (бл. 1780—1810) для мобілізації військ для нападу на північну Хальмахеру[16].

Філіппіни

Каракоа були невідємною складовою традиційних морських рейдів (mangayaw) різних філіппінських таласократій. Це були морські експедиції (зазвичай сезонні) проти мирних поселень та торгового судноплавство з метою здобуття слави, грабування та захоплення рабів або заручників (іноді наречених)[17].

Ланонги були здатні плавати на великі відстані і атакувати кораблі аж до Малаккської та Яванської проток. Вони стали сумно відомими з середини XVIII століття до початку XIX століття через набіги та піратство (магурай) у більшій частині Південно-Східної Азії. Це було викликано зростанням попиту на рабську працю в голландській Ост-Індії, а також зростанням ворожнечі між султанатами Моро та європейськими колоніальними державами. Щороку голландські, іспанські та англійські колонії в регіоні отримували попередження про «піратський вітер» із серпня по вересень, коли кораблі Іранун і Бангінгі традиційно починали рейд. З 1774 по 1794 рік, за оцінками, приблизно від 100 до 200 кораблів щорічно виходили з моря Сулу для здійснення набігів на прилеглі території. Набіги влаштовувалися незалежно або за наказом султанату Сулу та султанату Магінданао, яким підпорядковувалися Іранун і Бангінгі[18][19][20].

Див. також

  • Джонг, велике яванське судно, яке також називається джоанга у східній частині Індонезії.
  • Ланонг, судно, яке іноді називали джоанга або джуанга.

Примітки

  1. ↑ Horridge (1982). p. 37 and 70.
  2. ↑ Mallari (1989). p. 424.
  3. ↑ Poesponegoro (1981). p. 114.
  4. ↑ Galang, R.E. (1941). Types of watercraft in the Philippines. The Philippine Journal of Science. 75: 287—304.
  5. ↑ Pelliot, P. (1933). Les grands voyages maritimes chinois au début du XVe siècle. T'oung Pao, 30(3/5), second series, 237—452. Retrieved from http://www.jstor.org/stable/4527050
  6. ↑ Mahdi, Waruno (2007). Malay Words and Malay Things: Lexical Souvenirs from an Exotic Archipelago in German Publications Before 1700. Otto Harrassowitz Verlag. ISBN 9783447054928.
  7. ↑ Zoetmulder, P. J. (1982). Old Javanese-English dictionary. The Hague: Martinus Nijhoff. ISBN 9024761786.
  8. ↑ Jákl, Jiří (2020). The Sea and Seacoast in Old Javanese Court Poetry: Fishermen, Ports, Ships, and Shipwrecks in the Literary Imagination. Archipel (100): 69—90. doi:10.4000/archipel.2078. ISSN 0044-8613.
  9. ↑ Reid, Anthony (2000). Charting the Shape of Early Modern Southeast Asia. Silkworm Books. ISBN 9747551063.
  10. ↑ Manguin, Pierre-Yves (1993). Trading Ships of the South China Sea. Shipbuilding Techniques and Their Role in the History of the Development of Asian Trade Networks. Journal of the Economic and Social History of the Orient: 253—280.
  11. ↑ Scott, William Henry (1985). Boat-Building and Seamanship in Classic Philippine Society. SPAFA Digest. 6 (2): 15—33.
  12. ↑ Poesponegoro (1981). p. 112.
  13. ↑ Jacobs (ed.) (1971). p. 156, 157, 162—163.
  14. ↑ Amal (2016). p. 252.
  15. ↑ Amal (2016). p. 149.
  16. ↑ Amal (2016). p. 39.
  17. ↑ Scott, William Henry (1994). Barangay. Sixteenth-Century Philippine Culture and Society. Ateneo de Manila University Press. с. 63. ISBN 9715501389.
  18. ↑ James Francis Warren (2007). The Sulu Zone, 1768-1898: The Dynamics of External Trade, Slavery, and Ethnicity in the Transformation of a Southeast Asian Maritime State. NUS Press. с. 257—258. ISBN 9789971693862.
  19. ↑ James Francis Warren (2002). Iranun and Balangingi: Globalization, Maritime Raiding and the Birth of Ethnicity. NUS Press. с. 53—56. ISBN 9789971692421.
  20. ↑ Non, Domingo M. (1993). Moro Piracy during the Spanish Period and its Impact (PDF). Southeast Asian Studies. 30 (4): 401—419. doi:10.20495/tak.30.4_401.

Подальше читання