|
Джон Девісон Рокфеллер (молодший)
Джон Девісон Рокфеллер-молодший (англ. John Davison Rockefeller, Jr.; 29 січня 1874, Клівленд, Огайо — 11 травня 1960, Тусон, Аризона) — американський філантроп і одна із ключових фігур в родині Рокфеллерів[8][9]. Єдиний син із п'яти дітей бізнесмена і власника Standard Oil Джона Д. Рокфеллера і батько п'яти братів Рокфеллер. Джона Рокфеллера зазвичай називають «молодшим», щоб відрізнити від його знаменитішого батька, відомого як Рокфеллер «старший». Бізнес і кар'єраПісля закінчення навчання, Рокфеллер-молодший приєднався до бізнесу свого батька (із 1 жовтня 1897 року) і почав налагоджувати роботу в тільки-но відкритому офісі в штаб-квартирі Standard Oil. Саме він став директором Standard Oil, а пізніше — директором компанії U.S. Steel, яка була заснована в 1901 році. Після скандалу, пов'язаного із тодішнім головою Standard Oil Джоном Дастіном Арчболдчем (наступником Рокфеллера-старшого), який давав хабарі двом відомим конгресменам, що було викрито медіаімперією Hearst, Рокфеллер-молодший звільнився з обох компаній в 1910 році і почав активно займатись благодійністю.[10]  Під час Великої Депресії він розробив і став інвестором величезного, складеного із 14 будівель комплексу, Рокфеллерівського центру, що знаходиться в самому центрі Манхеттену, і в результаті чого стає одним із найбільших власників нерухомості в місті Нью-Йорк. В 1921 році він отримав близько 10 % акцій Equitable Trust Company від свого батька, що дало йому змогу стати найбільшим акціонером банку. Згодом, в 1930 році, банк об'єднався із Chase National Bank (в наш час JPMorgan Chase) і став одним із найбільших банків світу. Але, після злиття, пакет його акцій був скорочений близько до 4 %, хоча він все ще залишався найбільшим акціонером, що зробило відомим цей банк як «Рокфеллер-банк». Із 1960-х, коли його син, Девід, став президентом банку, і до сих пір сім'я Рокфеллерів зберігає за собою близько 1 % акцій банку.[11] Дружина, діти9 жовтня 1901 року, Джон Девісон Рокфеллер-молодший одружився з Еббі Олдріч Грін, донькою впливового сенатора Нельсона Олдріча. Цей шлюб сприйняли як грандіозний союз капіталізму и політики. Більш того, це одруження було основною соціальною подією свого часу. Молодята одружились в Aldrich Mansion на острові Род-Айленд. На це весілля були запрошені керівники Standard Oil і інших компаній.[12] У пари народилось шестеро дітей, одна донька і п'ятеро братів Рокфеллер:
Благодійність і соціальні проекти У знаменитому листі до Ніколаса Батлера в червні 1932 року, який згодом був надрукований на першій сторінці Нью-Йорк Таймс, Рокфеллер-молодший, людина непитуща, виступав проти впровадження Вісімнадцятої поправки на підставі неповаги до американської Конституції. Цей лист став тим ривком, що підштовхнув народ скасувати цю поправку. [13] Тим не менш, Рокфеллера-молодшого найбільше пам'ятають за його благодійність, на яку він витратив понад $ 537 млн протягом всього його життя.[14]. Саме він створив фонд Sealantic в 1938 році, який згодом перетворився в Фонд Рокфеллера. Рокфеллер-молодший став його першим президентом в травні 1913 року і почав значно розширювати рамки цього інституту, продовжуючи справу свого батька. Пізніше він буде брати активну участь в житті інших організацій, які були створені Рокфеллером-старшим. Зокрема це стосується Рокфеллерівського університету та Міжнародної освітньої ради. Саме на кошти Джона Рокфеллера-молодшого був збудований Емпайр-Стейт-Білдінг — одна із найвищих споруд у світі. Щодо суспільних наук, то він заснував Меморіал Лори Спелман-Рокфеллер в 1918 році, який згодом був приєднаним до Фонду Рокфеллера в 1929 році.[15] Також він, за фінансової підтримки Ліги Націй і Ради з міжнародних відносин почав будівництво своєї штаб-квартири в місті Нью-Йорк на початку 1921 року.[16] У 1900 році після того, як раніше в 1896 році Рокфеллер-молодший переконав свого батька фінансувати дослідження раку, він за власні кошти побудував медичну лабораторію в університетському містечку. Згодом він перетворився в Меморіальну лікарню, яка десятиліттями пізніше стала всесвітньо відомою Memorial Sloan-Kettering Cancer Center. Саме за сприяння Рокфеллера-молодшого було розширене і фінансоване Бюро соціальної гігієни в 1913 році, основними напрямками якого було дослідження таких соціальних питань, як проституція та венеричні захворювання. У 1924 році, за намовою його дружини, він фінансував Маргарет Сенгер в її піонерській роботі з контролю за народжуваністю та участю в питаннях народонаселення.[17] Щодо мистецтва, то він надав будівлі для музею, який згодом перетворився в Музей сучасного мистецтва. Рокфеллер разом зі своєю дружиною є співзасновниками цього музею.  За допомогою переговорів його син, Нельсон Рокфеллер, в 1946 році придбав за $ 8,5 млн землі Вільяма Зекендорфа, а потім пожертвував ці землі вздовж Іст-Рівер в Манхеттені, на побудову штаб-квартири ООН. Це було після того, як він наклав вето на свій родовий маєток в Покантіко, який розглядали як передбачуване місце для штаб-квартири ООН.[18] Також, протягом багатьох років, він давав значні суми для розвитку Протестантського та Баптистського інститутів, починаючи від межцерковного Всесвітнього руху, Федеральної Ради Церков, Союзу Духовних семінарій, Собору Св. Іоанна Богослова, в Нью-Йорку, Ріверсайдської Церкви та Всесвітньої Ради Церков. Він також зіграв важливу роль у розвитку досліджень, що були проведені Робертом і Хелен Ліндами. Це знамениті Мідлтаунські досліджувальні роботи, які проводились в місті Мансі, штат Індіана, за фінансової підтримки Інституту соціальних і релігійних досліджень. Благодійницька діяльність поза межами США У 1920-ті роки він також пожертвував значну суму на відновлення і реконструкції основних будівель у Франції після Першої світової війни, таких як Реймський собор, Шато де Фонтенбло та Шато де Версаль, за що в 1936 році він був нагороджений вищою нагородою Франції — орденом Почесного легіону (згодом, у 2000 році, таку нагороду отримав і його син, Девід Рокфеллер).  Він також фінансував ранні розкопки Луксору, в Єгипті, і реконструкції Американської академії в Римі, Ліннаньського університету в Китаї, Міжнародної лікарні Св. Луки в Токіо; бібліотеки Імператорського (нині Токійського) університету в Токіо, а також Меморіал фонду Шекспіра в Стратфорд-на-Ейвоні. Крім того, він надав фінансування для будівництва Палестинського Археологічного музею в Східному Єрусалимі, де сьогодні розташовано багато експонатів, і який раніше був домом для багатьох сувоїв Мертвого моря, допоки вони не були перенесені в Храм Книг, що знаходиться в Музеї Ізраїлю.[19] Примітки
|
.jpg)
