Джованні Арпіно

Джованні Арпіно
італ. Giovanni Arpino
Народився27 січня 1927(1927-01-27)[1][2][…]
Пула, Істрійська жупанія, Хорватія
Помер10 грудня 1987(1987-12-10)[1][2][…] (60 років)
Турин, Італія
·злоякісна пухлина
Країна Італія[4]
 Королівство Італія
Місце проживанняПула[5]
Бра[5]
Турин[5]
Діяльністьписьменник, журналіст, сценарист
Alma materТуринський університет
Знання мовіталійська[1][6]
Нагороди
IMDbID 0037097

Джованні Арпіно (італ. Giovanni Arpino, 27 січня 1927, Пула — 10 грудня 1987, Турин) — італійський письменник і журналіст.

Біографія

Арпіно народився в Пулі, які тоді входила до складу Італії (нині — Хорватія) у батьків з П'ємонта. Згодом переїхав до Бра у провінції Кунео, на батьківщину своєї матері. Тут він одружився з Катериною Бреро, перш ніж переїхати в Турін, де він залишився на все життя.

Він закінчив університет у 1951 році з дисертацією про російського поета Сергія Єсеніна, а наступного року дебютував у літературі з романом Sei stato felice, Giovanni, опублікованим видавництвом Einaudi.

Він зайнявся спортивною журналістикою, писав для щоденних газет La Stampa та Il Giornale; разом із Джованні Брера в La Gazzetta dello Sport він привніс нову літературну якість до італійської літератури про спорт. Його найважливішою роботою в цьому напрямі був футбольний роман 1977 року «Синя пітьма» (італ. Azzurro tenebra). В Італії він познайомився з аргентинським письменником та колегою-ентузіастом спорту Освальдо Соріано.

Арпіно також писав п'єси, оповідання, епіграми та оповідання для дітей.

Він виграв премію Стрега в 1964 році з романом «Тінь пагорбів» (італ. L'ombra delle colline)[7], премію Камп'єлло 1972 року за роман Randagio è l'eroe і премію Камп'єлло 1980 року за роман «Італійський брат» (італ. Il fratello italiano)[8]. Його романи характеризуються сухим та іронічним стилем.

Його роман «Вбивство честі» (італ. Un delitto d'onore) став високо оціненою комедією П'єтро Джермі 1962 року «Розлучення по-італійськи» з Марчелло Мастроянні.

У епізоді «Ренцо і Лучана» фільму «Боккаччо-70» режисера Маріо Монічеллі (1962), Арпіно працював над сценарієм разом з Італо Кальвіно, Сузо Чеккі д'Аміко та Маріо Монічеллі.

Його роман «Темрява і мед» (італ. Il buio e il miele) було екранізовано у двох фільмах: Діно Різі «Запах жінки» (1974) з Вітторіо Гассманом і Мартіна Бреста «Запах жінки» (1992), який приніс Аль Пачино Премію «Оскар» за найкращу чоловічу роль.

У 1977 році фільм Діно Різі «Втрачена душа» з Вітторіо Гассманом у ролі Фабіо Штольца та Катрін Денев у ролі Софії Штольц був вільно екранізований за однойменним романом Арпіно.

Будучи великим футбольним фанатом, у 1978 році він висвітлював чемпіонат світу в Аргентині для туринської газети La Stampa. У 1980 році він почав співпрацювати з міланською газетою Il Giornale di Indro Montanelli, пишучи про новини, звичаї та культуру.

Арпіно помер у Турині 1987 року. Його зв'язки з містом Бра, де пройшло його дитинство, було підтримано створенням багатофункціонального культурного центру та премією в галузі дитячої літератури[9].

Твори

  • Sei stato felice, Giovanni (1952)
  • Gli anni del giudizio (1958)
  • La suora giovane (1959)
  • Un delitto d'onore (1960)
  • Una nuvola d'ira (1962)
  • L'ombra delle colline (1962)
  • Un'anima persa (1966)
  • La babbuina (1967)
  • Il buio e il miele (1969)
  • Randagio è l'eroe (1972)
  • Racconti di vent'anni (1974)
  • L'assalto al treno ed altre storie (1974)
  • Rafé e Micropiede (1974)
  • Domingo il favoloso (1975)
  • Il primo quarto di luna (1976)
  • Azzurro tenebra (1977)
  • Il fratello italiano (1980)
  • Le mille e una Italia (1980)
  • Un gran mare di gente (1981)
  • Bocce ferme (1982)
  • La sposa segreta (1983)
  • Il contadino Genè (1985)
  • Passo d'addio (1986)
  • La trappola amorosa (посмертно, 1988)

У 2005 році Мондадорі опублікував збірку вибраних творів за редакцією літературного критика Джорджо Барбері Скуаротті.

Примітки

  1. а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  3. а б в Каталог фантастичної літератури Вежетті
  4. LIBRISКоролівська бібліотека Швеції, 2012.
  5. а б в http://www1.lastampa.it/redazione/cmsSezioni/cultura/200712articoli/28328girata.asp
  6. CONOR.Sl
  7. 1964 Giovanni Arpino | Premio Strega 2019. web.archive.org. 2 квітня 2019. Архів оригіналу за 2 квітня 2019. Процитовано 28 вересня 2023.
  8. Premio Campiello Letteratura - Confindustria Veneto. www.premiocampiello.org. Процитовано 28 вересня 2023.
  9. Bra provincia di cuneo. web.archive.org. 20 листопада 2008. Архів оригіналу за 20 листопада 2008. Процитовано 28 вересня 2023.