|
Джин Гарлоу
Гарлін Карпентер, англ. Harlean Harlow Carpenter, відома під іменем Джин Га́рлоу (англ. Jean Harlow МФА: [ˈd͡ʒin ˈhɑrloʊ̯], нар. 3 березня 1911 — пом. 7 червня 1937) — американська кіноакторка. Одна з найуспішніших акторок кінокомпанії «Metro-Goldwyn-Mayer» 1930-х, образом веселої та яскравої жінки-вамп із підкресленою сексуальністю Гарлоу завоювала величезну популярність, статус секс-символу десятиліття та прізвиська «Платинова блондинка» й «Білява бомба». За 10-літню кінокар'єру знялася в 36 фільмах, у 6 з яких її партнером був Кларк Ґейбл. У 1999 році Американський інститут кіномистецтва назвав Джин Гарлоу однією з найбільших кінозірок століття. БіографіяГарлін Карпентер народилася 3 березня 1911 року в Канзас-Сіті, штат Міссурі, у родині стоматолога Монклера Карпентера і Джин По (до шлюбу Гарлоу) на прізвисько Мама Джин, дочки заможного брокера. Ім'я «Гарлін» було гібридом імені й прізвища її матері, Джин Гарлоу. У дитинстві Гарлін жила з батьками у великому особняку її дідуся в Канзас Ситі. Гарлін мала слабке здоров'я, у 5 років перехворіла менінгітом. Вона була дуже близька з матір'ю, що була нещаслива в шлюбі й сконцентрувалася на вихованні дочки. У 1916 році Гарлін пішла в приватну школу місс Барстоу в Канзас-Сіті. Мати мріяла про акторську кар'єру, через що врешті розлучилася у вересні 1922 році, отримала одноосібне право опіки над Гарлін і заборонила колишньому чоловіку спілкуватися з дочкою, хоча надалі Гарлін таємно зустрічалася з батьком. У 1923 році Гарлін переїхала з матірю в Голлівуд. Однак зробити кар'єру акторки матері не вдалося. Через два роки, коли закінчилися гроші, вони повернулися в Канзас-Ситі. Літо 1925 року Гарлін провела в дитячому таборі Ча-Тон-Ка в Мічигані й захворіла на скарлатину. Мати одружилася з власником готелю Маріно Белло й переїхала з ним у Чикаго. Гарлін відправили в школу Феррі Голл Скул у прилеглому місті Лейк-Форест. Там було прийнято, щоб учениці старших класів, так звані «старші сестри», брали шефство над молодшими. Наставниця 15-літньої Гарлін восени 1926 року познайомила її з багатим спадкоємцем Чарльзом Фримонтом Макгрю. Гарлін почала з ним стосунки і, попри незадоволення матері, наприкінці 1927 року одружилися. У червні 1929 року розлучилася і переїхала в будинок матері й вітчима. 2 липня 1932 року одружилася з продюсером MGM Полом Берном, а через два місяці чоловік застрелився з маячною передсмертною запискою. Причиною самогубства називають імпотенцію 42-літнього Берна — розтин показав, що він мав фізичне ушкодження. Подальше розслідування з'ясувало, що Берн довгий час був у стосунках з психічно хворою Дороті Міллет, яку представляв як свою дружині, платив їй щомісяця 250 доларів і яка зникла в ніч його самогубства. Через зв'язок з легендарним важкоатлетом Максом Баєром його дружина, акторка Дороті Данбар, пригрозила розлученням і викликати Гарлоу в суд. Керівництво MGM поспішно організувало шлюб Гарлоу зі своїм штатним кінооператором Гарольдом Россоном. Вони одружилися 13 вересня 1933 року й через сім місяців розлучилися. На початку 1937 року Гарлоу захворіла на грип. Хоча вже незабаром вона одужала, хвороба послабила організм, і почалися серйозні проблеми із нирками. Згодом припускали, що в неї протягом всього життя були слабкі нирки внаслідок перенесеної скарлатини. У 1937 Гарлоу відкладала візит до лікаря, щоб завершити зйомки фільму «Саратоґа». Улітку 1937 року вона почувалась погано на знімальному майданчику. Її терміново відвезли в госпіталь Доброї Самаритянки, де діагностували хронічну та невиліковну уремію. Гарлоу прожила ще кілька днів й 7 червня 1937 року померла від набряку мозку у 26 років на вершині популярності. Похована в меморіальному парку Forest Lawn у Каліфорнії. Надгробок оплатив актор Вільям Павелл, з яким у акторки в останні два роки були стосунки. Кларк Ґейбл і Лайонел Беррімор, які підтримували теплі відносини з Гарлоу, оплакували її як рідню. Незакінчені сцени з Гарлоу у кінокартині «Саратоґа» були дозняті з дублеркою далеким планом. Раптова смерть Джин Гарлоу викликала масу чуток: наприклад, що її мати, фанатична християнка, нібито перешкоджала лікарям надавати дочці медичну допомогу (медичні звіти про хворобу Гарлоу, опубліковані на початку 1990-х, показали, що вона одержала відповідне лікування). Плітки про те, що проблеми із нирками були наслідком того, що Пол Берн бив її, також є вигадкою. Кар'єраГарлін Гарлоу переїхала з першим чоловіком до Беверлі Гіллз, де заприятелювала з акторкою-початківицею Розалі Рій. Підвозячи Рій до кіностудії Fox, Гарлоу сиділа в автомобілі, а високопоставлені менеджери студії побачили її, проходячи повз, і запропонували прийти на кінопроби. Пропозиція не дуже зацікавила орієнтовану на шлюб і материнство Гарлоу, однак Рій уклала з нею парі, завдяки якому Гарлоу вирушила на студію й зареєструвалася у відділі кадрів під ім'ям матері — Джин Гарлоу. Перші роботи, прорив Спочатку Гарлоу ігнорувала дзвінки з кіностудії, але за наполяганням матері погодилася знятися як статистка у фільмі «Узи честі», у 1928 році дебютувавши в кіно. Її ім'я не згадали в титрах, а гонорар склав лише 7 доларів на день. Того ж року 17-літня Гарлоу знялася як модель у фотографа Едвіна Гессера в Гриффіт-парку, практично ню. У 1929 році Гарлоу взяла участь у 14 картинах, у переважно дрібних епізодичних ролях. Серед її перших картин були комедія «Дитя суботнього вечора», де головну роль виконала зірка Paramount Pictures Клара Боу, і німий короткометражний фільм «Дворазове ох» з Лорелом і Гарді, популярним комічним дуетом 1920-х. У 1929 через знайомого актора Джеймса Гола Гарлоу познайомилася з авіатором, режисером і майбутнім мультимільйонером Говардом Г'юзом. Того часу кіноіндустрію починало завойовувати новомодне звукове кіно, і Г'юз вирішив зняти звукову версію своєї німої картини «Ангели пекла». Він шукав заміну акторці Греті Ніссен — остання грала в німому варіанті фільму, але через сильний норвезький акцент втратила шанси продовжити кар'єру у звуковому кіно. На зустрічі Гарлоу зацікавила Г'юза. 24 жовтня 1929 року вона підписала з ним контракт строком на п'ять років і приступила до зйомок. Ця картина, що стала проривом для Гарлоу, була унікальною для свого часу — Г'юз вклав у виробництво запаморочливих трюків у повітрі близько 4 мільйонів доларів, що зробило «Ангелів пекла» найдорожчим фільмом тих років. До того ж, частину сцен було знято в системі Multicolor, тобто пофарбовано в червоно-зелену колірну гаму. Це єдиний кольоровий фільм із Джин Гарлоу. Прем'єра картини пройшла при повному аншлагу 27 травня 1930 року в знаменитому голлівудському кінотеатрі «Китайський театр Граумана», а квитки коштували рекордну для тих часів суму — 11 доларів. Визнання Роль блондинки Гелен, яка завела роман із двома братами-льотчиками, умить перетворила Гарлоу з непримітної старлетки на голлівудську знаменитість і принесла 19-річній акторці величезну популярність у публіки. У 1931 році вона знялася в шести фільмах, і, за винятком епізодичної появи в комедії Чапліна «Вогні великого міста», усі ці ролі були головними. Хоча контракт Гарлоу був укладений з кінокомпанією Г'юза Caddo Company, Гарлоу знімалась в інших кіностудій — Warner Bros., Universal Pictures, Fox Film й Columbia Pictures. Гарлоу з'явилася в кримінальних драмах «Секретна шістка» й «Ворог суспільства» (з Джеймсом Кегні), зіграла дружину боксера в мелодрамі Тода Броунінга «Залізна людина», після чого взяла участь у комедіях «Голді» і Платинова блондинка. Спочатку в останнього фільму була інша назва — «Ґаллахер» (за іменем персонажки Лоретти Янґ, яка грала у фільмі одну із головних ролей), — однак Г'юз наполіг на зміні назви, аби прорекламувати свою протеже. У результаті за Гарлоу закріпилося прізвисько Платинова блондинка, і згодом так стали називати інших білявих зірок — наприклад, Мерилін Монро й Мадонну. Хоча фільми за участю Гарлоу мали незмінний комерційний успіх, критики висміювали її — називаючи неспроможною як акторку; головним її достоїнством вважали відверту сексуальну привабливість, а не акторську майстерність. Г'юз затурбувався, що глузування в пресі зіпсують імідж Гарлоу, і наприкінці 1931 року відправив свою підопічну в турне Східним узбережжям.  Результат перевершив очікування — появи акторки незмінно супроводжувалися аншлагом, і турне протривало до початку 1932 року. Будучи вмілим ділком, Г'юз вирішив здобути із цього максимальну вигоду й відкрив у всій країні клуби за назвою «Платинова блондинка», а також призначив приз в 10 тисяч доларів тому косметологові, який зуміє створити фарбу для волосся платинового відтінку як у Гарлоу. Зірка MGMПід час роботи у Г'юза Гарлоу познайомилася з продюсером MGM Полом Берном, що посприяв подальшому розквіту її кар'єри й просуванню до слави. Він запропонував Луїсу Б. Маєру перекупити контракт з Гарлоу в Г'юза, однак той недолюблював акторку і її легковажне амплуа і відмовився. Тоді Берн звернувся до Ірвінґа Талберґа, іншого впливовця в MGM, який неохоче погодився. 3 березня 1932 року — коли Гарлоу виповнилося 21 — Берн повідомив її, що кінокомпанія викупила контракт із нею в Г'юза за 30 тисяч доларів. 20 квітня 1932 року Гарлоу офіційно уклала контракт із MGM.  Її першим фільмом на новій кіностудії стала романтична комедія «Рудоволоса бестія» з гонораром в 1,250 доларів у тиждень. Потім почалися зйомки мелодрами Віктора Флемінга «Червоний пил», де Гарлоу грала повію Вантин, закохану в плантатора Денніса (Кларк Ґейбл). Поки йшли зйомки, Берн влаштував суїцид. Несподівана загибель Берна, однієї із найвпливовіших постатей американського кінематографу тих років, стала одним з перших голлівудських скандалів і збільшила інтерес публіки до Гарлоу. У 1933 році, знявшись у ромкомах «Обід о восьмій» й «Білява бомба», вона увійшла до числа найпопулярніших акторок Голлівуду. Слави акторці додав і скандал з важкоатлетом Максом Баєром. У 1934 році Гарлоу знялася лише в одному фільмі. Це була комедія «Дівчина з Міссурі», історія про хористку, що намагається знайти чоловіка-мільйонера. Потім, пам'ятаючи успіх її дуетів з Ґейблом, MGM випустила ще два фільми за їх участю — мелодраму Китайські моря (1935) і комедію «Дружина проти секретарки» (1936). І ці картини, і наступні, незмінно ставали хітами, а фільми «Сюзі» й «Оббрехана» (обоє — 1936 року) одержали по номінації на премію «Оскар». ВшануванняУ 1999 році Джин Гарлоу була названа однією із 100 найбільших кінозірок Американський інститутом кіномистецтв. Акторка відзначена зіркою на Алеї Слави Голлівуду[3]. Співачка Мадонна згадує Гарлоу серед інших класичних зірок Голлівуду у своєму хіті «Vogue». Фільми про Джин ГарлоуУ 1965 році вийшло 2 біографічних фільми з назвою «Гарлоу». У першому її втілила Керол Бейкер, у другому Керол Лінлі. Стрічки не мали успіху. У 1978 вийшов фільм «Гарлоу і Г'юз: Ангели пекла» за участю Лінзі Блум. У 2004 році співачка Гвен Стефані дебютувала в ролі Гарлоу у фільмі «Авіатор» про життя Говарда Г'юза. ФільмографіяКольором виділено фільми, які вважаються загубленими[4].
Джерела
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Jean Harlow
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
