Державний секретар з питань оборони (Велика Британія)

Державний секретар оборони англ. Secretary of State for Defence
Прапор Державного секретаря оборони
Посаду обіймає Джон Гілі від 5 липня 2024
Міністерство оборони Великої Британії
Тип	державний секретар Великої Британії^d  і міністр оборони
Статус	існує
Член	Кабінет міністрів Таємна рада Рада національної безпеки Комітет повітряних сил Рада оборони тощо
Резиденція	Вестмінстер, Лондон
Місце	Вестмінстер
Номінує	Прем'єр-міністр
Призначає	Британський монарх за номінацією Прем'єр-міністра Король у раді
Термін каденції	за рішенням монарха
Створення	1 квітня 1964
Перший на посаді	Пітер Торнікрофт
Заступник	Державний міністр оборонних закупівель Державний міністр збройних сил
Вебсайт	Welcome to GOV.UK

Держа́вний секрета́р з пита́нь оборо́ни[1] (англ. Secretary of State for Defence) або неформально секрета́р оборо́ни (англ. Defence secretary) — міністр оборони в уряді Великої Британії, який відповідає за діяльність Міністерства оборони держави. Посада існує з 1964 року. Чинний державний секретар є членом Кабінету міністрів Сполученого Королівства, шостим у міністерській ієрархії. Посаду державного секретаря оборони засновано 1 квітня 1964 року з утворенням нового міністерства оборони. Одночасно скасовано посади міністра оборони, першого лорда Адміралтейства, держсекретаря з питань війни та державного секретаря з авіації, інші посади британських збройних сил, а їхні функції передано Міністерству оборони.

У 2019 році Пенні Мордонт стала першою жінкою — міністром оборони Великої Британії.

Історія

Головні політичні посади англійських/британських Збройних сил:
	Королівський флот	Британська армія	Королівські ПС	Координаційна
1628	Перший лорд адміралтейства (1628—1964)
1794		Державний секретар з питань війни (1794—1801)
1801		Державний секретар з питань війни та колоній (1801—1854)
1854		Державний секретар з питань війни (1854—1964)
1919			Державний секретар авіації (1919—1964)
1936				Міністр координації оборони (1936—1940)
1940				Міністр оборони (1940—1964)
1964	Державний секретар оборони (1964–по т.ч.)

Обов'язки Державного секретаря оборони

У повноваження Державного секретаря оборони Великої Британії, аналогічно до того, що в багатьох інших країнах є повноваженнями міністра оборони, входять:

• військові стратегічні й оборонні операції. Держсекретар є членом Ради національної безпеки і головою Ради оборони, яку монарх уповноважив здійснювати керівництво збройними силами;
• нагляд за оборонною розвідкою;
• відносини з міжнародними партнерами, зокрема з НАТО;
• оборонна політика (зокрема програма ядерної зброї «Трайдент»), забезпечення ресурсами і планування;
• комунікації в питаннях оборони.

Список Державних секретарів оборони (1964 — нині)

Державний секретар оборони

Зображення		Ім'я (роки життя)	Час у посаді		Тривалість перебування
		Пітер Торнікрофт Peter Thorneycroft (1909—1994)[2]	1 квітня 1964	16 жовтня 1964	6 місяців 15 днів (був міністром оборони напередодні призначення держсекретарем)
		Денис Хілі Denis Healey (1917—2015)[3]	16 жовтня 1964	19 червня 1970	5 років, 8 місяців та 3 дні
		Пітер Карінгтон Peter Carington (1919–2018)	20 червня 1970	8 січня 1974	3 роки, 6 місяців та 19 днів
		Ян Гілмор Ian Gilmour (1926—2007)[4]	8 січня 1974	4 березня 1974	1 місяць і 24 дні
		Рой Мейсон Roy Mason (1924–2015)[5]	5 березня 1974	9 вересня 1976	2 роки, 6 місяців та 4 дні
		Фред Маллі Fred Mulley (1918—1995)[6]	10 вересня 1976	4 травня 1979	2 роки, 7 місяців і 24 дні
		Френсіс Пім Francis Pym (1922–2008)[7]	5 травня 1979	4 січня 1981	1 рік, 7 місяців та 30 днів
		Джон Нотт John Nott (нар.1932)[8]	5 січня 1981	5 січня 1983	2 роки
		Майкл Хезелтайн Michael Heseltine (нар.1933)[9]	6 січня 1983	8 січня 1986	3 роки та 2 дні
		Джордж Янгер George Younger (1931—2003)[10]	9 січня 1986	23 липня 1989	3 роки, 6 місяців та 14 днів
		Том Кінг Tom King (нар.1933)[11]	28 липня 1989	9 квітня 1992	2 роки, 8 місяців і 12 днів
		Малкольм Ріфкінд Malcolm Rifkind (нар.1946)[12]	10 квітня 1992	4 липня 1995	3 роки, 2 місяці і 24 дні
		Майкл Портільо Michael Portillo (нар.1953)[13]	5 липня 1995	2 травня 1997	1 рік, 9 місяців і 27 днів
		Джордж Робертсон George Robertson (нар.1946)[12]	3 травня 1997	11 жовтня 1999	2 роки, 5 місяців і 8 днів
		Джефф Гун Geoff Hoon (нар.1953)[14]	11 жовтня 1999	6 травня 2005	5 років, 6 місяців і 25 днів
		Джон Рейд John Reid (нар.1947)[15]	6 травня 2005	5 травня 2006	11 місяців і 29 днів
		Дес Браун Des Browne (нар.1952)[16]	5 травня 2006	3 жовтня 2008	2 роки, 4 місяці і 28 днів
		Джон Гаттон John Hutton (нар.1955)[17]	3 жовтня 2008	5 червня 2009	8 місяців і 2 дні
		Боб Ейнсворт Bob Ainsworth (нар.1952)[18]	5 червня 2009	11 травня 2010	11 місяців і 6 днів
		Ліам Фокс Liam Fox (нар.1961)[19]	12 травня 2010	14 жовтня 2011	1 рік, 5 місяців і 3 дні
		Філіп Геммонд Philip Hammond (нар.1955)[20]	14 жовтня 2011	15 липня 2014	2 роки, 9 місяців і 1 день
		Майкл Феллон Michael Fallon (нар.1952)[21]	15 липня 2014	1 листопада 2017	3 роки, 3 місяці і 17 днів
		Гевін Вільямсон Gavin Williamson (нар.1976)[22]	2 листопада 2017	1 травня 2019	1 рік, 5 місяців і 29 днів
		Пенні Мордонт Penny Mordaunt (нар.1973)[23]	1 травня 2019	24 липня 2019	2 місяці і 23 дні
		Бен Воллес Ben Wallace (нар.1970)[24]	24 липня 2019	31 серпня 2023	4 роки, 1 місяць та 7 днів
		Грант Шеппс Grant Shapps (нар.1968)[25]	31 серпня 2023	5 липня 2024	10 місяців та 6 днів
		Джон Гілі John Healey (нар.1960)[26]	5 липня 2024		6 місяців, 6 днів

Див. також

• Голова комітету начальників штабів (Велика Британія)
• Міністр армії США
• Начальник Генерального штабу (Російська імперія)
• Список міністрів оборони Індонезії
• Список міністрів оборони Грузії
• Об'єднаний штаб Сил Самооборони Японії

Примітки

1. Спільна заява міністрів оборони України та Великої Британії. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 3 червня 2023.
2. Mr Peter Thorneycroft. Hansard 1803–2005. UK Parliament. Архів оригіналу за 31 грудня 2017. Процитовано 2 листопада 2017.
3. Lord Healey. UK Parliament. Процитовано 2 листопада 2017.
4. Lord Gilmour of Craigmillar. UK Parliament. Процитовано 2 листопада 2017.
5. Lord Mason of Barnsley. UK Parliament. Процитовано 2 листопада 2017.
6. Lord Mulley. UK Parliament. Процитовано 2 листопада 2017.
7. Lord Pym. UK Parliament. Процитовано 2 листопада 2017.
8. Rt Hon Sir John Nott. UK Parliament. Процитовано 2 листопада 2017.
9. Lord Heseltine. UK Parliament. Процитовано 25 липня 2021.
10. Rt Hon Sir George Younger. UK Parliament. Процитовано 2 листопада 2017.
11. Lord King of Bridgwater. UK Parliament. Процитовано 25 липня 2021.
12. Rt Hon Sir Malcolm Rifkind QC. UK Parliament. Процитовано 2 листопада 2017.
13. Rt Hon Michael Portillo. UK Parliament. Процитовано 2 листопада 2017.
14. Mr Geoffrey Hoon. UK Parliament. Процитовано 2 листопада 2017.
15. Lord Reid of Cardowan. UK Parliament. Процитовано 25 липня 2021.
16. Lord Browne of Ladyton. UK Parliament. Процитовано 25 липня 2021.
17. Lord Hutton of Furness. UK Parliament. Процитовано 25 липня 2021.
18. Rt Hon Bob Ainsworth. UK Parliament. Процитовано 25 липня 2021.
19. Who's who in the coalition cabinet. The Guardian. 13 травня 2010. Процитовано 3 листопада 2017.
20. Rt Hon Philip Hammond MP. UK Parliament. Процитовано 25 липня 2021.
21. Rt Hon Sir Michael Fallon MP. UK Parliament. Процитовано 2 листопада 2017.
22. Rt Hon Gavin Williamson MP. UK Parliament. Процитовано 2 листопада 2017.
23. Rt Hon Penny Mordaunt MP. UK Parliament. Процитовано 25 липня 2021.
24. Rt Hon Ben Wallace MP. UK Parliament. Процитовано 25 липня 2021.
25. The Rt Hon Grant Shapps MP. UK Parliament. Процитовано 11 вересня 2023.
26. Ministerial Appointments: July 2024. GOV.UK (англ.). Процитовано 5 липня 2024.

Джерела

• Secretary of State for Defence [Архівовано 27 березня 2022 у Wayback Machine.](англ.)

Портал «Велика Британія»   Портал «Війна»