Денисенко Марина Геннадіївна

Денисенко Марина Геннадіївна
Зображення
Зображення
Основна інформація
Дата народження29 січня 1962(1962-01-29)
Місце народженняЛьвів, Українська РСР, СРСР
Дата смерті15 липня 2022(2022-07-15) (60 років)
ГромадянствоУкраїна
ПрофесіяКомпозиторка, музикознавець
ОсвітаНаціональна музична академія України імені Петра Чайковського
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Денисенко.

Денисенко Марина Геннадіївна (Сапмаз, у турецьких джерелах — Maryna Sapmaz або Maryana Sapmaz (Denysenko), 29 січня 1962 року, Львів — 15 липня 2022 року, Канів) — українська композиторка[1], поетеса, музикознавець. Член Національної спілки композиторів України[2], кандидат мистецтвознавства, доцент. Автор численних музичних творів та наукових робіт.

Біографія

Народилася у місті Львові 29 січня 1962 року. Батько — відомий український композитор, Народний артист України, заслужений діяч мистецтв України Геннадій Ляшенко.

У 1980 році закінчила Київське державне вище музичне училище імені Р. М. Глієра по класу фортепіано (клас О. М. Вериківської).

У 1985 році закінчила Київську консерваторію імені Петра Чайковського по класу композиції (клас А. Я. Штогаренка). Проходила асистентуру-стажування у М. М. Скорика у 1990 році. У 2004 році закінчила аспірантуру у І. А. Котляревського.

У 1990—2012 роках — викладач кафедри композиції та інструментування Національної музичної академії України імені Петра Чайковського, доцент. У 2002—2004 роках викладала композицію у Київській академії мистецтв.

З 1987 року — член Національної спілки композиторів України, з 2006 року — Національної спілки театральних діячів. 2006 — кандидат мистецтвознавства (дисертація на тему «Темброва модальність у композиції (на прикладах інструментальних творів українських композиторів останньої чверті XX ст.)»).

Лауреат міжнародного конкурсу духових інструментів «Сурми» (1998, Рівне) у номінації «композиція».

Педагогічна діяльність відзначена грамотами НМАУ (2008), Golden Key International Music Festival [Архівовано 20 лютого 2020 у Wayback Machine.] (2012, Нью-Йорк, 2012), Çocuklarla Pıyano Şenliği (2014, Анталія).

Одружена, має двох дітей. З 2012 року живе у місті Анталія (Туреччина).

15 липня 2022 року Марина Денисенко померла від інсульту.

Музична творчість

Автор численних симфонічних, камерних, вокальних та хорових творів, оркестрових перекладень, музики до театральних вистав і кінофільмів. Брала участь у фестивалях сучасної музики (Київ, Санкт-Петербург, Іваново), має нотні видання за кордоном (Франція, Бельгія).

Симфонічні твори:

  • Симфонієта (1987)
  • Симфонія-поема «Пісня про Україну» (1989)
  • Три симфонічні етюди (1990—1995)
  • Концерт для струнних та чембало (1991)
  • «Панегірик—1» (2000)
  • «Reflexus»  для оркестру та фаготу (2001)
  • «Букле» для клавесину та оркестру (2004)
  • «Messa imperfectum» для симфонічного оркестру (2005);

Камерні твори для ансамблів різних складів:

  • «Колискові пісні» (1986)
  • «Найдовша сутра» (1992)
  • «Adieux» (1993)
  • «Flauti Marini» для тріо флейт (1993)
  • «Серенада» для струнних (1993)
  • «Frog Autumn» (1994)
  • «Opening the cage» для камерного ансамблю (1994)
  • «Два різдвяних канони» (1994)
  • «Серпень-серп» (1997)
  • «Середина шляху», «Зима та Весна» для бандури та гітари (1998—1999)
  • Твори для духового квінтету: «Без сонця» (2000), «Pentavox» (2001), «Пейзажі» (2007)
  • «Мине рік» для гітари та маримби (2002)
  • «Вікна» для клавесину та фаготу (2002—2003)
  • «Hora l'Italiano» для струнного квартету (2003, версія для струнного квінтету та фаготу — 2003, версія для флейти, фаготу та фортепіано — 2005)
  • «Музика до вистави» для фаготу та струнних (2006)
  • «Колір піску» для кларнету та фортепіано
  • «У хмарах» для гобою та фортепіано

Хорові та вокальні твори:

Музика до вистав:

Науковий і літературний доробок

Автор статей у наукових збірках та енциклопедіях, має низку публікацій, присвячених музичному та театральному мистецтву.

Досліджувала чинник тембру та темброву логіку у творчості різних композиторів. Вивчала питання тембрової модальності, якій присвятила свою кандидатську дисертацію.

Дослідник творчості Геннадія Ляшенка («Закономірності тембрової логіки у квінтеті для духових „Технема“ Г. Ляшенка: виконавський аспект», 2005; «Традиції європейської культури у камерній творчості Геннадія Ляшенка (за матеріалами ювілейного концерту)», 2009, «Авторські „знаки“ в інструментальній творчості Г. І. Ляшенка (на прикладі Концерту для арфи та струнних)», 2018), Левка Колодуба («Про деякі особливості оркестрового стилю Л. М. Колодуба», «Творча постать Л. Колодуба в контексті української музики на межі століть: з нагоди 75-річчя Л. М. Колодуба», 2005). Юрія Іщенка («Особистість Ю. Іщенка в контексті музичної культури України», «Про природу тембро-інтонаційності у Ю. Іщенка»).

Друкувалася у літературних альманахах, має збірку поезій «Мандрівка» (2015).

Кантата «Імена, імена, імена…» Геннадія Ляшенка написана на вірші Марини Денисенко[5].

Посилання

Примітки

  1. ↑ НЕОФОЛЬКЛОРИЗМ У КОНТЕКСТІ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ - ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ. www.info-library.com.ua. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020.
  2. ↑ НСКУ :: ДЕНИСЕНКО Марина Геннадіївна. composersukraine.org. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020.
  3. ↑ Хрещатик - новини та життя української столиці. http://kreschatic.kiev.ua/ (укр.). Архів оригіналу за 27 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020.
  4. ↑ Дезертир. www.kurbas.org.ua. Архів оригіналу за 8 січня 2020. Процитовано 26 березня 2020.
  5. ↑ Потужний початок | Music-Review Ukraine. www.m-r.co.ua. Архів оригіналу за 6 лютого 2020. Процитовано 28 березня 2020.


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.