Демчук Іван Несторович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Демчук.
Іван Несторович Демчук
Народження20 вересня 1903(1903-09-20)
Дермань
Смерть31 травня 1980(1980-05-31) (76 років)
Москва, Російська імперія
ПохованняВаганьковське кладовище
КраїнаСРСР СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силсухопутні війська
Рід військ танкові війська
ОсвітаВійськова академія бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського
Роки служби1923—1966
ПартіяКПРС
Звання Генерал-майор танкових військ
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Нагороди
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Іва́н Не́сторович Демчу́к (нар. 20 вересня 1903 — пом. 31 травня 1980) — радянський воєначальник, генерал-майор танкових військ (11.03.44).

Життєпис

Народився 20 вересня 1903 року в селі Дермань, нині Здолбунівського району Рівненської області. Українець.

У лавах РСЧА з 1923 року. Закінчив 14-у Полтавську піхотну школу в 1925 році. З серпня 1925 року — командир взводу, з жовтня 1927 року — командир взводу полкової школи, з червня 1930 року — в.о. ад'ютанта батальйону, з вересня того ж року — командир роти, з липня 1932 року — т.в.о. помічника начальника штабу 130-го стрілецького полку. Член ВКП(б) з 1927 року. З червня 1933 року — командир батальйону 232-го стрілецького полку.

У грудні 1933 року зарахований слухачем до Військової академії механізації і моторизації РСЧА. З 23 листопада 1938 року — начальник навчальної частини Курсів удосконалення командного складу при ВАММ. З лютого 1939 року — асистент кафедри тактики, з 14 червня 1940 року — молодший викладач кафедри тактики цієї ж академії.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. 24 червня 1941 року призначений на посаду начальника 1-го (оперативного) відділу управління автобронетанкових військ Північно-Західного фронту. З 13 червня 1942 року — начальник штабу УАБТВ ПнЗФ (з січня 1943 року — управління БТіМВ ПнЗФ). З 6 червня 1943 року — начальник штабу 1-го механізованого корпусу. 11 березня 1944 року присвоєне військове звання «генерал-майор танкових військ». З жовтня 1944 по лютий 1945 року перебував на лікуванні через хворобу.

З лютого 1945 року — начальник Солікамського танкового училища. З березня 1947 року — слухач Вищих академічних курсів при Військовій академії імені К. Є. Ворошилова. У 1948—1950 роках — начальник Ульяновського танкового училища. З жовтня 1958 року — начальник кафедри, з липня 1961 року — начальник факультету Військової академії бронетанкових військ.

21 вересня 1966 року генерал-майор танкових військ І. Н. Демчук вийшов у запас, 31 грудня 1968 року — у відставку.

Нагороди

Нагороджений орденом Леніна, чотирма орденами Червоного Прапора (21.03.1943, 03.01.1944, …), орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня (08.09.1944) і медалями.

Посилання