Демчог Вадим Вікторович

Вадим Вікторович Демчог
Вадим Демчог
Ім'я при народженні	Вадим Вікторович Демчог
Народився	13 березня 1963(1963-03-13) (61 рік) Нарва, Естонська РСР, СРСР
Громадянство	Росія
Діяльність	актор
Alma mater	Російський державний інститут сценічних мистецтв (1984)
Вчителі	Корогодський Зіновій Якович
Роки діяльності	1985 — тепер. час
IMDb	nm2426728
Вадим Вікторович Демчог у Вікісховищі

Вадим Вікторович Демчог (рос. Вадим Викторович Демчог; народ. 13 березня 1963, Нарва, Естонська РСР) — російський актор театру і кіно.

Біографія

Народився 13 березня 1963 року в Нарві.

З 4 років грав у ляльковому театрі місцевого Палацу піонерів. Потім прийшов у Народний театр під керівництвом Юрія Михальова, (нині театр «Ilmarine»). У 1984 році закінчив СПбДАТМ, клас професора Зіновія Корогодського.

З 1987 року експериментує в різних театральних командах, багато подорожує, зустрічається з представниками різних експериментальних напрямів, відвідує театральні семінари і конференції, бере участь у різних міжнародних фестивалях, з 2001 року активно викладає. Працював у Невеликому драматичному театрі Санкт-Петербурга, був актором Московського ТЮГу. З 1992 року працював на радіо, спочатку на Європа+ в Петербурзі, з 2003 року на радіо "Срібний дощ".

Регулярно з'являється в кіно (одна з останніх робіт — роль святого Валентина в д/ф «Таємниці Любові»)

Актор і режисер театру «Територія Гри»[1]

Озвучував мультиплікаційного Містера Фрімена у перших серіях[2][3].

Також існує думка в рунеті про те, що популярного божевільного Френкі теж озвучує Вадим Демчог, однак і цей факт не був підтверджений ні творцями популярного шоу на радіостанції «Срібний дощ», ні самим автором.

Продовженням шоу "божевільного Френкі" є шоу "Оттуда" (http://www.ottuda.ru/ [Архівовано 4 червня 2013 у Wayback Machine.]), автори якого не приховують участь Вадима. "Оттуда" як і "Френкі" виходить на радіо Маяк.

Визнання і нагороди

Нагорода фестивалю «Різдвяний парад» 2001 року за найкращу чоловічу роль (Маню з вистави «Оркестр»)

Творчість

Актор і режисер театру та кіно, трансперсональний психолог, автор книги «Самоосвобождающаяся игра»[4] (2004).

Фільмографія

• 2002 — Агентство НЛС-2 — Гаврік
• 2004 — Віола Тараканова. У світі злочинних пристрастей — Слава
• 2004 — Сестри — Юлій
• 2005 — Аеропорт — Михайло Юсупов
• 2005 — Золоте теля — голова виконкому
• 2005 — Мисливці за іконами — Аркашка
• 2005 — Щасливий
• 2005 — Танцюють всі! — Саша
• 2005 — Фаворит — Олександр Суворов
• 2005 — Студенти —викладач Адольф Рувімович Шац
• 2006 — Жінка Сталіна
• 2006 — Контора — Діма\Павло I
• 2006 — Викрадення
• 2006 — Хробак — Дон Мук
• 2007 — Фальшивомонетники
• 2008 — Чотири віки любові — Володимир Сергійович Толмачов
• 2009 — Виклик — Корчевський
• 2009 — Таємниці кохання — Святий Валентин
• 2010 — Інтерни — лікар-венеролог Іван Натанович Купітман
• 2012 — День вчителя — Корчевський

Озвучування

• 2009 — «Mr. Freeman» — містер Фримен (усі випуски)[2].

Примітки

1. Список виступаючих. Архів оригіналу за 18 листопада 2009. Процитовано 28 жовтня 2010.
2. Радиостанция «Эхо Москвы» /… Воскресенье, 14.11.2010: Вадим Демчог. Архів оригіналу за 19 листопада 2010. Процитовано 2 грудня 2010.
3. Аудиоверсия интервью. Архів оригіналу за 10 серпня 2011. Процитовано 2 грудня 2010.
4. Самоосвобождающаяся игра. Архів оригіналу за 3 липня 2011. Процитовано 28 жовтня 2010.

Джерела

• Вадим Демчог на сайті IMDb (англ.)
• Вадим Демчог Вадим на сайті kino-teatr.ru [Архівовано 16 жовтня 2010 у Wayback Machine.]
• Офіційний вебсайт «Самоосвобождающаяся игра» [Архівовано 3 липня 2011 у Wayback Machine.]